Читати книгу - "Нічого особистого, просто любов, Світлана Муха"

до Мексики, а ще через три місяці вони на Мальдівах надягають один одному обручки на красивій весільній церемонії. Папери ніякі не підписують, тобто, по суті, ритуал обміну обручками здійснено, але офіційно шлюб не укладено. Майже рік пара проводить у романтичних подорожах, а потім стосунки дають тріщину. Дівчина подається на американську тревел-візу, як пізніше виявляється, припускається низки помилок при підготовці документів і отримує відмову. Чоловік засмучений, адже вони домовилися, що вона прилетить до нього в США, нарешті подивиться, як він живе, адже для неї це так важливо, бо вона йому сказала, що не готова офіційно узаконити їхній шлюб, доки не подивиться на його дім, не протестує їхні стосунки побутом. Наша пропозиція податися на візу нареченої, адже вона по суті є нареченою чоловіка, дівчина пропускає повз вуха.

Після відмови у візі відносини поступово розладжуються. Пара ще двічі літає відпочивати в екзотичні місця, але колишнього відчуття нескінченної романтики ні дівчина, ні чоловік уже не відчувають. На згадку про ці стосунки у дівчини залишаються красиві фотографії з мальдівської весільної церемонії та ефектна обручка.

Більше ми цю дівчину з нашими клієнтами не знайомили, хоч і підтримували зв’язок із нею. Наступним коханням нашої героїні виявився московський бізнесмен п’ятдесяти п’яти років, з яким вона познайомилася під час відпочинку в Туреччині. Дівчина думала, що цей роман так і залишиться на анталійському березі, але чоловік потім ще неодноразово прилітав до неї до Києва, пара разом зустріла Новий рік у Єгипті, покаталася на слонах у Таїланді, звідки дівчина надіслала нам фотографію із підписом: «Дівчатка, здається я по-справжньому закохалася», — а потім наша героїня на цілих півроку перебралася до Москви. Ці стосунки теж не закінчилися офіційним весіллям та штампом у паспорті. Цього разу справа навіть не дійшла до заручин.

 

На зв’язок із нами ця дівчина знову вийшла одразу після свого сорок дев’ятого дня народження. За її словами, у її колишнього чоловіка народилася ще одна дитина — такий славний хлопчик, просто копія тата; їхній спільний син зараз живе зі своєю новою дівчиною в Мюнхені, вона така славна — з Пітера. Нашій героїні здається, що син скоро зробить їй пропозицію. Вона буде рада. Адже другої дитини наша героїня так і не народила, тож тепер чекатиме онуків. Дівчина каже, що зараз вона точно хоче заміж, бажано за чоловіка з Європи, щоб ближче до сина, але тільки не в сам Мюнхен, адже там живе колишній чоловік із новою родиною. Все-таки часто перетинатися з колишнім чоловіком їй не хочеться, хоча із часом стосунки у них налагодилися, та й приводів для спілкування стало дуже мало.

Ми не встигнемо познайомити дівчину ні з ким із наших клієнтів, оскільки вона сама познайомиться з австрійцем. Роман буде стрімким, і незабаром із фейсбуку ми дізнаємося, що цього разу знайомство закінчилося весіллям. У свої сорок дев’ять жінка зберегла струнку фігуру і має дуже доглянутий вигляд. На весільній фотографії поряд із нею високий австрієць із густим волоссям, яке, швидше за все, колись було глибокого чорного кольору. Йому явно за шістдесят, але у нього широкі плечі, живі молоді сірі очі й приємна посмішка. На ньому стильний темно-синій костюм, на дівчині ефектна сукня із золотими блискітками.

Через рік ця жінка прийде до нас в офіс у гості з цукерками та історіями про своє нове життя. Зі своїм чоловіком вона познайомилася на якомусь сайті знайомств. Вони обмінялися кількома повідомленнями, і він запропонував прилетіти до Києва. Вони зустрілися на вечері. На зустріч чоловік прийшов без квітів, і дівчина жартівливо запропонувала йому подарувати їй букет білих троянд на другому побаченні. Чоловік погодився. Через чотири тижні після їхньої першої зустрічі чоловік надішле їй авіаквиток. Вони зустрінуться у Відні, звідти попрямують до Зальцбурга — саме в цьому місті живе чоловік. Чоловік нашої клієнтки — адвокат. Він давно розлучений, обидві його дочки заміжні, старша дочка вже подарувала йому двох онуків. Сім’я чоловіка спочатку ввічливо, але насторожено прийме його кохану — таки вона іноземка, але потім у них складуться теплі стосунки. Через п’ять, максимум сім років чоловік планує остаточно полишити свою кар’єру та переїхати разом зі своєю українською дружиною до Португалії чи Іспанії, купити там апартаменти, дихати морським повітрям, вечеряти на відкритій терасі, грати в гольф та періодично приймати гостей. Його дружині цей план до вподоби. Вона нещодавно відзначила своє п’ятдесятиріччя. Досить їй уже закохуватися, настав час насолоджуватися життям і новими сімейними досвідами: гольф, вино, подарунки для онуків. Дівчина вчить німецьку та іспанську. Отримує від цього задоволення. Працювати їй не потрібно — чоловік заробляє достатньо, плюс вона здає дві квартири в Україні: свою та мамину.

Отже, все в неї добре, вона задоволена, як тільки переїде з чоловіком до моря, обов’язково запросить. За кілька років ця пара справді перебралася до Португалії. Дівчина регулярно ділиться фотографіями красивих краєвидів у своїх соцмережах. Судячи з фотографій, вона багато готує, а ще вони з чоловіком часто подорожують то до Франції, то до Іспанії. Іноді наша героїня викладає фотографії онуки, але найчастіше — йоркширського тер’єра чи чоловіка на полі для гольфу.

Чи є різниця між бажаннями закохатися та вийти заміж? Чи є різниця між бажаннями просто бути коханою та бути дружиною? Чи можна бути коханою дружиною? Чи вибирали ви закоханість заради закоханості? Чи відчуваєте різницю між такою закоханістю та закоханістю для потенційного заміжжя?

Періодично під час перших консультацій із потенційними клієнтами та клієнтками їм усе ще вдається здивувати мене абсурдністю своїх вимог чи побажань до потенційного партнера. Наприклад, один хлопець тридцяти двох років, фармацевт із Голландії, хвилин двадцять розповідав мені, що його ідеальна дівчина для кохання та наступного одруження — це дівчина 25–29 років, фармацевт, хімік, біолог чи лікар, яка ніколи не була