Читати книгу - "Нічого особистого, просто любов, Світлана Муха"

остиглий, «душа запросила келих червоного вина». Дівчина писала мені, що, читаючи мої «Сім Принципів», вона «і іржала, як ненормальна, і ревіла, спочатку щось виписувала, а потім кольоровим маркером виділяла цілі абзаци». Закінчивши книгу і, мабуть, ще один або кілька келихів червоного вина, читачка захотіла з кимось поділитися отриманими емоціями.

І оскільки ніхто з подруг не відгукнувся на її повідомлення в таку пізню годину, а вона роздивилась мій інста-грам на обкладинці книги, дівчина вирішила написати безпосередньо мені.

У її довгому повідомленні кілька разів міркування переривалися питанням: «Навіщо так чесно?» Я знову- таки чесно відповіла читачці, що надто поважаю жінок і чоловіків, особливо тих, хто з багатьох інших книг вибрав саме мою, щоб витрачати їхній час і розтринькувати надану довіру на нереалістичні казки про кохання та ідеальні стосунки між чоловіком і жінкою. Потім я спитала у моєї опівнічної співрозмовниці, чи сподобалась їй книга. Я щоразу щиро переживаю, щоб книга потрапила в правильні руки красивої, розумної жінки чи розумного, сміливого чоловіка — підготовленого читача, який має високе почуття гумору, розуміння сарказму та самоіронію. Дівчина одразу мені відповіла, що «книга їй дуже зайшла», що вона вже замовила другу книгу серії і завтра ще раз перечитуватиме першу, чекаючи повідомлення з «Нової пошти» про доставку другої, але вона все ще не розуміє — навіщо настільки чесно писати про життя? Мовляв, невже не можна було залишити хоч трохи рожевої мішури? Адже вона тепер не зможе, як раніше, сприймати любов і романтику!

Коли я починала писати свою першу книгу, я не була впевнена, що у світі є люди зі схожим почуттям гумору та зі світовідчуттям, як у мене. Я не ставила перед собою завдання когось чогось навчити, просто вирішила поділитися своїм досвідом купідона з боязкою щирою надією, що цей досвід надихне красивих, розумних жінок і сміливих чоловіків на глибшу — мудру — любов і нове розуміння розумної романтики. Але мій читач знайшов мене. Мій читач не побоявся остаточно зняти рожеві окуляри у коханні.

Моя нова серія книг, що починається з книги, яку ви щойно прочитали (із чим я вас, власне, і вітаю), — це моє поклоніння мудрості в любові. Кажуть, досвідчені плавці тонуть навіть частіше, ніж новачки. А як щодо тих, хто так і не навчився плавати? Хто тримається за борт басейну або не заходить у воду глибше, ніж до пояса? Чи можна поринути в любов до іншої людини і стати від цього лише більш наповненою та продуктивною в інших сферах? Чи можна навчитися бачити романтику та справжню пристрасть поза штучною драмою? Чи можна отримувати справжнє здорове задоволення від романтики у звичному? Як це — любити і бути коханою чи коханим справжньою мудрою любов’ю? Як бути досвідченим плавцем — успішною, реалізованою в різних сферах життя людиною — і не вляпатися при цьому в неправильного партнера, не вкласти своє кохання в неперспективну кандидатуру? Як стати тільки мудрішим і щасливішим із правильним партнером?

Я щиро вдячна тобі, мій читачу, за те, що з багатьох яскравих обкладинок ти вибрав саме мою книгу, за те, що ти інвестував у її прочитання свій час і свою довіру. Дякую тобі за проведені разом години. Я обіцяю бути завжди гранично чесною з тобою на сторінках моїх книг, надихаючи тебе на справжню, розумну романтику та любов.

«Нічого особистого — просто любов» продовжиться у наступній книзі «Нічого особистого — просто шлюб».

Подяки

Хочу сказати дякую своєму читачеві! Дякую, що купуєте мої книги, читаєте їх, розповідаєте про них своїм друзям, колегам та знайомим. Дякую, що ділитеся своїми враженнями в інстаграмі. Я — запеклий купідон, але й досі новачок у книжковому бізнесі. Як виявилося, видати якісну гарну книгу не менш складно, ніж її написати. Дякую, що обираєте мої книги.

Дякую моїй команді купідонів! Дякую, що даєте мені можливість відволіктися від моїх прямих обов’язків купідона і присвятити кілька годин написанню нових розділів. Без вас я цього не змогла б.

Хочу сказати спасибі трьом головним Ольгам у моєму житті — мамі, бабусі та дочці. Що старшою я стаю, то більше бачу спільного в наших характерах.

Дякую моєму братові — майбутньому докторові Мусі — за те, що ти читаєш дорослі книги для жінок, мої книги, мабуть, ще не все в них розумієш, але все одно завжди підтримуєш мене і пишаєшся мною.

Дякую моєму великому коханню жінки до чоловіка — мого чоловіка. Без тебе я б точно не наважилася зверстати і видати своє світовідчуття і свій досвід купідона у формі книг. Дякую тобі за мою першу справжню презентацію книги, за терпляче вислуховування начерків розділів, за чесну підтримку, за твою любов і турботу.

Нічого особистого — просто любов!