Читати книгу - "Моя не маленька слабкість, Талі Верне"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
- Данило, просто слухай мене, що б не трапилось, пообіцяй мені тільки одне. - Десь там Данило тре руками обличчя не готовий почути мою наступну фразу. - Не кидай дітей з дитячого будинку і люби Олесю за нас двох. - Тут вже скупа сльоза не змогла втриматись на моїх очах.
- Рисеня, - гаркнув він на мене, - блядь, не смій зі мною прощатися! Я витягну тебе, навіть якщо мені доведеться самому піти! Ти найсвітліша людина, яку я зустрічав в нашому світі. Ти та, хто здатен закинути моїх демонів за межу і просто відкривати в мені когось нового. Я не готовий далі жити, якщо ти не будеш протистояти мені, якщо ми не зможемо ходити на прогулянки разом з Олесею. - Я плакала, все, це була остання крапля, більше стримувати сльози не виходило. - Я кохаю тебе, рисеня. Справді, ти зароджуєш в мені світло, яке вбиває мою пітьму, тому прошу тільки одне - дочекайся мене! Я заберу тебе і ми поїдемо до Олесі.
- Просто, якщо раптом, пообіцяй мені. - Я хотіла йому кричати, що буду чекати і що кохаю його, але не при моєму батькові, який тільки й чекав моменту, де зміг би натиснути на мене.
- Не буду, бо ти повернешся і будеш сама любити Олесю. - Я почула ледь чутний голос, то був Артем, в цьому я була впевнена. - Я знайшов. Данило, скажи їй, що ми їдемо.
- Ні, прошу тебе, не треба! - Я не кричала, в мене не було сили, але знала, навіть якщо б кричала - він би не послухав мене. Тим більше разом з Артемом вони вбивчий дует. Тепер залишалося чекати.
- Рисеня, ми з Артемом витягнемо тебе, навіть якщо одному з нас доведеться там загинути. Ти мене чуєш? Я тебе кохаю. - На цьому виклик закінчився і мій батько ривком витягнув його з моїх рук.
- Думаєш, вони тебе врятують? - Він говорив це з такою злість і ненавистю, ніби кожне слово приносило йому неможливий біль. Додати йому причину готуватись до нападу чи дозволити бути зловленим зненацька? Звісно, я не дозволю йому дізнатись, що Данило знає де я.
- Він не збирається мене рятувати, сказав, що після того, що тут зі мною ймовірно зробили, я можу стати тільки шлюхою в його клубі. - Я бачила, що він не вірить, проте коли я говорила з Данилом, він був біля охоронців і не слухав нашу розмову.
- Тоді краще будеш приносити користь сімейному бізнесу. - З особливою жорстокістю сказав він. На ньому були чорні брюки і біла сорочка, в цьому одязі він здавався порядним бізнесменом, проте як би ж люди знали, хто він насправді.
- Звісно, ти ж завжди хотів, аби я зайняла місце в сімейній справі, так от де моє місце. Обслуговувати чоловіків, які обирають зраджувати дружині, поки та сидить дома і чекає на них.
- Не давати їй їсти і пити! - Він кивнув своїм псам і вийшов, мене тішило, що не було наказу знову брати мене силою.
Вони сиділи грали в карти і час від часу кидали, якісь хтиві жарти і сміялись, наче гієни. Як мені хотілося кожному з них перерізати горлянки, проте це була б надто проста для них смерть. Для початку я б відрізала їм їхні члени, аби вони не могли більше ними нівечити жодну дівчину.
Мене боліло все тіло, проте я була готова витерпіти це все, тільки щоб нарешті побачити його. Мені хотілося пити і одягнути своє тіло, від холодної підлоги, я почала труситись і єдине, що мене тримало в гарному стані, це бажання не бути знову використаною. Я скрутилась калачиком ближче до стіни і тихо молилась всім відомим богам аби мене швидше витягнули звідси. Навіть не збагнувши як, я змогла заснути, це було дико, але це трохи дало мені сил. Я прокинулась від того, що мене хтось різко схопив і підвів на ноги.
- Швидко, все ж таки, як я і думав, твій принц прийшов тебе визволяти, - він приставив ножа мені до горла і стояв в очікуванні появи Данила.
- Думаєш, тепер ти будеш жити, як раніше? - Я крізь приставлений ніж говорила те, що думала.
- Сонечко, ти тут для того, аби заманити його і нарешті позбутись від нього. - Двері з гучним звуком відлетіли в сторону і в отворі з’явився він - мій Данило. В його очах палав вогонь помсти і смерті. Не швидкої, а дуже повільної смерті, коли він побачив мене в такому вигляді.
- Прибери від неї свої брудні лапи, - він направив дуло пістолета прямо на батька і холодним як сталь голосом сказав, - ти повний виродок Даценко, і за те, що ти зробив з нею, будеш вмирати довго і в муках.
- Думаєш ти Бос? Не забувай, що це моя донька і те, як вона проведе це життя, мені вирішувати. - Я бачила як ходять щелепи у Данила, його терпіння було на межі.
- Ти нізащо більше не побачиш її, а тим більше не торкнешся. - Данило кивнув мені в знак, що все буде добре, а сам знову подивився на мого батька. - Знаєш, я думав гірше мого старого не існує, але ти його переплюнув.
- Говори, що хочеш Данило, але вона сьогодні не вийде звідси живою, або ти, або вона. Вибирай. - Я відчувала ту пустоту, яка підходила до мого шлунку і мозку, мені хотілося кричати, аби він тікав. Проте він нізащо мене не послухає.
- Тут тільки один буде переможцем, і це не ти Даценко. Відпусти Лану, - гордо вийшов вперед Артем. Якого дідька? Хотілося мені запитати його, він, мабуть, думає, що безсмертний. - Знаєш, я все думав, який він мудак який заради вдоволення власного хворого его здатний псувати бізнес іншим. Знаєш, що дивно, Даценко? - Артем підступав все ближче, а Данило мовчки спостерігав вичікуючи моменту. Яку гру ведуть ці двоє? - Що в такого мудака як ти, є така прекрасна донька, хіба не диво? Спочатку я недооцінив її, проте вона гідний суперник, і що вкрай цінно, заради того, щоб врятувати того, ким дорожить - вона ладна віддати своє життя.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Моя не маленька слабкість, Талі Верне», після закриття браузера.