Читати книгу - "Кожною клітинкою тіла, Катерина Орлова"

Я дивилася на Тейлора і слухала його розповідь про сім'ю. Про те, як він ріс у невеликому містечку. Про те, що вчився на фінансиста, а в садовому центрі підробляв, щоб оплачувати навчання. Я теж трохи розповіла про себе, приховавши тільки ту частину, яка стосувалася Рона. Це було надто особистим, щоб ділитися ним із хлопцем, з яким прийшла на перше побачення.

Ми закінчили вечерю в приємній атмосфері, і Тейлор підвіз мене додому. Як справжній джентльмен, він відчинив для мене двері і допоміг вибратися з машини. Тейлор зачинив дверцята, не випускаючи мою руку зі своєї. Потім провів мене до будинку, де ми зупинилися на ґанку. Тейлор зробив крок до мене, практично торкаючись своїми грудьми моїх. Він підняв руку і заправив мені за вухо пасмо, що вибилося. Не впевнена, що воно взагалі там було. Можливо, хлопцеві просто хотілося торкнутися мене.

Я розуміла, що станеться далі, і знала, що повинна просто пройти через це. Не те щоб Тейлор був у якомусь відношенні неприємним, навпаки. Він був неймовірно привабливим. Тільки він не був... ним. Тим, чиї руки я хотіла відчувати на собі. І все ж я стояла і чекала неминучого.

- На першому побаченні нібито не годиться цього робити, - тихо промовив Тейлор, дивлячись мені в очі. - Але я вмираю від бажання поцілувати тебе, Мел. Ти дозволиш?

Я тільки легенько кивнула, але хлопцеві й не потрібно було більш виразного підтвердження. Він скоротив відстань між нами і завис за кілька міліметрів від моїх губ, ніби даючи мені час передумати. Я заплющила очі, а вже за мить відчула його губи на своїх. Жодних іскор, феєрверків чи метеликів. Але поцілунок із Тейлором був дуже приємним, тож я відповіла на нього, прочинивши свої губи і впускаючи його язик. Він безумовно вмів цілуватися. Робив це повільно, чуттєво, немов смакував кожен момент. Тейлор притиснув мене ближче до себе, і я відчула, що він збуджений.

Руками я обвила його шию, дозволяючи йому поглибити поцілунок. Я сподівалася стерти зі своїх губ пам'ять про Рона, яка не давала мені спокою останній місяць. Нарешті Тейлор перервав поцілунок. Ми обидва важко дихали, його очі заволокло туманом бажання. Але він не давав собі волі рухатися занадто швидко.

- Дякую за прекрасний вечір, - видихнув він.

Ми обидва намагалися не помічати твердість у його джинсах, намагаючись не зіпсувати наш перший вечір. Я вже знала, що буде другий, тому що мені було легко з Тейлором у всіх відношеннях. Він змушував мене зосередитися на ньому, на нас. Відволікав своїми жартами і невимушеним фліртом. Даг мав рацію: хлопець увібрав цю здатність із молоком матері, так легко слова і жести зривалися з його губ.

- І тобі спасибі, - відповіла я.

- Повторимо? - з усмішкою запитав Тейлор.

- Звичайно.

- Тоді я заїду за тобою в п'ятницю. Мої друзі влаштовують вечір покеру. Приєднаєшся?

- Я не вмію грати.

- Це чудовий привід навчитися, - сказав він і підморгнув.

- Добре.

- Тоді будь готова до сьомої, Лютик. Ти будеш у моїй групі підтримки.

Своєю посмішкою Тейлор осяяв усю округу. Вона була такою заразливою, що мої губи теж мимоволі розтягнулися. Тейлор нахилився і поцілував мене в кінчик носа.

- На добраніч, люба.

- На добраніч, - відповіла я і пішла в будинок, коли Тейлор попрямував до своєї машини.

- Як усе пройшло? - запитала мама, щойно я увійшла. Від несподіванки я злякалася і скрикнула, поклавши руку на груди.

- Ох, мам, не лякай так.

- Вибач, я думала, ти мене помітила, - з усмішкою сказала вона.

Я пройшла у вітальню і присіла поруч із нею на диван. По телевізору йшло шоу про ремонт будинків. Мама сиділа в халаті із зеленою маскою на обличчі.

- Що цього разу? - запитала я, вказуючи на зелену рідину.

- Глина.

- О, не домашній засіб?

- Ні. Ліз порадила цю маску. Ось, пробую. Але не ухиляйся від відповіді. Як пройшло побачення з симпатичним хлопчиком?

- Добре, - видихнула я, відкинувшись на спинку. - Тейлор чудовий хлопець і підходить мені. Він кумедний, постійно фліртує, з ним легко спілкуватися. - Я перераховувала позитивні сторони хлопця, витріщаючись у телевізор невидячим поглядом, поки не відчула, як мою руку накрила мамина. Я повернулася до неї.

- Крихітко, з часом усе налагодиться, - з розумінням сказала вона. - Я рада, що ти вийшла з Тейлором, і що він виявився таким хорошим хлопцем.

- Так, я теж, - відгукнулася я тихо. А потім широко посміхнулася. - Гей, не розмовляй, а то таке відчуття, ніби в тебе зараз обличчя потріскається.

Мама постаралася стримати посмішку. Вона кинула погляд на годинник, що висить на кухні.

- Мені через кілька хвилин її вже треба змивати. До біса сильно хочу спати, але мені потрібно було зробити маску.

- Гаразд, а я, мабуть, піду, - сказала я, встаючи. - Хочу ще почитати перед сном.

- На добраніч, люба.

- І тобі.

Уперше за останній місяць я вкладалася спати без тяжкості в грудях і бажання плакати. Мабуть, у моїх істерик теж існує ліміт.