Читати книгу - "Пані Язикатої Хати, Ялинка Ясь"

«Бачене краще за сказане»

Засмучена Свирянка-Степанія влаштувалася на кухні з посилкою. Розгорнула її та рота відкрила від здивування! У коробці лежали гроші! Чималенька така пачка з підписом: «Твоя половина»

            Відправником значився її колишній цивільний чоловік, а такий широкий жест від нього був, м’яко кажучи, неочікуваним.

             Вони останні роки відкладали гроші. На більшу квартиру. Микола був людиною практичною та економною, тому Степанія із чистою совістю скинула грошове питання на нього. Отримувала зарплатню та віддавала частину. І одразу забувала. Скільки зібралося, ніколи не питала. А як стався розрив, взагалі забула. А він, виявляється, не забув…

            Розмотала упаковку та перерахувала. Потім ще раз перерахувала. І ще раз.

-Ну нефіга собі! - видала під кінець, - п'ятнадцять штук зелені... Не може бути… Чи може?

-Що там, господине? – одразу подала голос Лукерія.

-Та ось, колишній чоловік гроші надіслав...

-На що?

-Ні на що... Мою половину ...

-Орел! - хмикнула охоронниця, - і скіко?

-Багато, Лукеріє… - а потім схопилася з місця, - то ж я тепер тут ремонт розпочну! Ванну зроблю, туалет! Вікна поміняю, огорожу...

-А може корівку купимо? - вставила Лукерія, - і курочок?

-Корівку ... - застигла Степанія, - не знаю... щось не готова я поки до цієї думки.

-А що тобі? Купила та забула! Все Кропивка зробить! Єгорич і Конопатка підсоблять!

-Давай так: спочатку робимо ремонт, а якщо гроші залишаться – заведемо господарство!

-Ну гаразд…

            На дні посилки Степанія знайшла папку зі своїми забутими документами та лист від колишнього чоловіка.

«Ніда!

Вибач, що я так вчинив із тобою!

Розумію, пробачити по-справжньому ти мене не зможеш, а тим паче повернутися…

Але я сподіваюся, що не все те добре, що було між нами, померло.

Гроші забирай. Це ще не всі, решту зніму з рахунку та відправлю на картку.

Це твоя частина і я не можу не віддати її тобі.

Не думай про мене погано.

Микола»

             Стьопка проковтнула ком, що утворився в горлі. «Прямо не віриться. А він, виявляється, не така сволота, як я думала». І якось легко на душі стало. Наявність грошей одразу сил додало і настрій піднявся. Стьопка навіть змогла на якийсь час забути своїх женишків, та сексуальний сказ, з ними пов'язаний.

-Панночко, банька готова! - доповів Єгорич, - ходіть паритися!

-Дякую, Єгориче! Іду!

            Цього разу Стьопка вчинила розумніше: вікна у лазні щільно завісила, щоб не псувати собі купальний процес, роздумуючи про тих, хто підглядає.

            Відмокала довго. Разів зо три вимила голову, а тіло так взагалі до почервоніння надраїла. І все принюхувалась і принюхувалась. «Та нічим не пахне!» - думала з відчаєм. А якщо їй не пахне, то як зрозуміти, чи пахне іншим? Для надійності вирішила трохи посидіти, а потім ще раз добре вимитися. Прилягла на лаву, звикнувши до температури і задрімала. І ніби сон намарився.

-Ну що син, не шкодуєш? - пролунав знайомий, каркаючий голос.

-Матір! Не береди душу! - і цей голос Степанії теж був знайомий.

-А якщо не я, то хто?

-Мамо…

-Що мамо? Я вже надто багато років твоя мати! І бажаю тобі тільки добра!

-Я не псуватиму їй життя, як ти не розумієш? – голос нареченого-відмовника звучав стомлено та приречено.

-Чим це ти їй життя зіпсуєш? Коханням?

-Собою, мамо, собою...

-А чого ти за неї вирішуєш? Нехай сама вибирає!

-Є їй з кого вибирати, не хвилюйся!

-Синку, тобі вона потрібніша...

-Матір! - голос став роздратованим, - кінчай, інакше більше не зайду до тебе!

-Ех, що ж ти такий дурень у мене... - голос старої прозвучав ледь не крізь сльози, - такого щастя позбавляєш себе...

            Стьопка сіла на лаві, не розуміючи, що зараз було. Сон? Чи вона знову чула чиюсь розмову? Схилялася до другого варіанта. Але чому вона чує розмову цього відмовника та його матері?

             І що найдикіше: від його слів, боліло серце. Як уперше, ставши свідком того, як він від неї відмовився, так і зараз. Дивно, вона його знати не знає, бачити не бачила, а боляче. Доторкнулася до щоки. «Що це? Сльози?» Засмутившись остаточно, швидко сполоснулася і вийшла до передбаннику.