Читати книгу - "Пані Язикатої Хати, Ялинка Ясь"

"Тільки не зараз! Як вони набридли…" Та рука вже відчинила двері.

            Він був красивіший за УСІХ! Взагалі всіх, коли-небудь побачених! Незважаючи, навіть, на ексцентричну зовнішність! Настільки гарних мужиків Степанія навіть у кіно не бачила! Звично підігнулися коліна, але куди там відвести очі? Навпаки, вилупилася і вбирала шкірою зустрічний погляд.

            На порозі стояв молодий чоловік у синій шкіряній куртці-косусі, синіх шкіряних штанах, синіх берцях та з блакитним мотоциклетним шоломом у руках. Довгі дреди були стягнуті ззаду у хвіст. У носі пірсинг, у вухах тунелі. Стьопці ніколи не подобався такий стиль. Але цьому конкретному мужику - лічило до запаморочення!

            Його обличчю позаздрила б будь-яка королева краси. Персикова шкіра, повні малинові  губи, прямий ніс, вигнуті брови. А очі настільки яскраві, наче повні сліз… Здавалося, моргне і витече по сльозинці.

-Добрий день! Служба доставки «Делівері»! Ви - Любимова Степанія Станіславівна?

-Ой, я ... - "Треба ж таке, кур'єр!"

-Прийміть посилку, будь ласка! – чоловік, посміхаючись, простяг їй коробку, обклеєну різнокольоровим скотчем. Але коли Степанія зробила крок уперед, чоловік смикнувся, ледь не впавши з ґанку. В його очах відбився шок. Коробка випала.

-Що? Що це? - повів головою, як він неприємного запаху, позадкував. Подивився на Степанію довгим, переляканим поглядом. А потім розвернувся і в три стрибки опинився за хвірткою. Сів на блискучий чорний моторолер з логотипом «Делівері» на багажнику і помчав геть, наче за ним гналися.

-А розписатися хіба не треба? – промимрила жінка.

            Підняла посилку, зайшла до хати. Понюхала себе. Начебто не пахне. Дивний якийсь. Але гарний…

-Знаєш, хто був? - подала голос всюдисуща Лукерія.

-Ясна річ, черговий наречений!

-Не тільки, не тільки!

-А хто?

-Водяник! - і голос задоволений до неподобства.

-Серйозно?

-Ех, молодий ще, тільки у силу вступає! – співала Лукерія.

-А ти чого так радієш, це що, добре? – поцікавилася Стьопка.

-Добре б мати таку силушку! Бери його в чоловіки, хазяйко, навіть не май!

-А в чому та сила?

-Так як, господиня, управлінець водний! Вода, сильніше вогню буде! Бери!

-Та годі тобі, який із нього чоловік? Кур'єр думаєш багато заробляє? - це вона вголос, а сама подумала, що мужик звичайно гарний, коліна підгинались. Добре, що втік, могла й накинутися, - слухай, а чого він зірвався? У три стрибки – і за хвірткою!

-Так ти цеє... лісником пропахла... А вони здавна суперники! - хмикнула Лукерія, - нічого! Повернеться!

-Як це пропахла? - вигукнула Стьопка і знову почала себе нюхати, - не тхне ніби нічим!

-То тобі так здається! – захихотіла охоронниця.

-Гадство! Єгорич! Коли лазня буде готова? - крикнула жінка, - я, виявляється, смердю!