Читати книгу - "Крістіна"

Тато подивився на мене спокійним і розсудливим поглядом.

— Деннісе, він робив правильні ставки. Але й щастило йому довгий час теж. Хоча, може, йому й не потрібне було везіння тут, у цьому містечку. Якби йшлося тільки про Лібертівілль, то він міг провертати свої оборудки довіку, в усякому разі доти, доки не впаде мертвим від серцевого нападу. Але податківці штату — піщані акули, а федерали — акули-людожери. Йому щастило, але одного прекрасного дня вже зовсім скоро вони всі зваляться йому на голову, як Великий китайський мур.

— А ти… ти щось чув?

— Ані шепоту. Та й не хочу. Але мені дуже подобається Арні Каннінґем, і я знаю, що тебе непокоїть уся ця історія з машиною.

— Ага. Він… тату, він не зовсім адекватно поводиться через неї. Знай торочить: машина, машина, машина.

— Так найчастіше трапляється з людьми, у яких у житті майже нічого немає, — сказав тато. — Часом це машина, часом — дівчина, іноді кар’єра чи музичний інструмент, або ж нездорова одержимість якоюсь відомою особою. Я вчився в університеті з високим потворним хлопцем, якого ми всі називали Лелекою. У Лелеки то була його іграшкова залізниця… він на іграшкових поїздах був повернутий з третього класу, а його залізниця була ледве не восьмим чудом світу. З «Брауна» він вилетів у другому триместрі першого курсу. Учився чортзна-як, геть з’їхав у навчанні, а все зводилося до вибору між коледжем і «Лайонелом»[67]. Лелека вибрав поїздики.

— І що з ним сталося?

— Наклав на себе руки в шістдесят першому, — тато підвівся. — Я просто хочу сказати, що добрі люди часом сліпнуть, і не завжди це їхня вина. Можливо, Дарнелл забуде про нього — Арні стане просто ще одним хлопцем, що куйовдиться під машиною на своїй підкатці. Але якщо Дарнелл спробує його використати, ти, Деннісе, повинен стати його очима. Не дозволяй затягти його в танець.

— Гаразд. Я спробую. Але не знаю, чи багато зможу вдіяти.

— Так. Мені це знайомо. Ходімо нагору?

— Авжеж.

Ми піднялися на другий поверх, і попри виснажливу втому, я ще довго не міг заснути. День видався насичений. Нічний вітер за вікном тихо пошкрябував гілкою об стіну будинку, а десь далеко, у центрі міста, чути було, як розганяється на своєму «роді»[68] якийсь малий — з таким звуком, наче відчайдушно схлипує-сміється в істериці жінка.

14 / Крістіна і Дарнелл

Він, каже, чув про пару,

Що в Штатах десь живе,

Дитину обміняли

Вони на «Шевроле»:

Ідеться ж нам про завтра,

Минуле кинем геть[69].

Елвіс Костелло

Днями пропадаючи на будівництві, а ночами вовтузячись із Крістіною, Арні не надто часто бачив своїх батьків. Стосунки в їхній сім’ї потроху ставали дуже напруженими й супроводжувалися тертям. Будинок Каннінґемів, де в минулому завжди панувала така приємна й спокійна атмосфера, перетворився на армійський табір збройного протистояння. Думаю, такий стан справ багато людей пам’ятають зі своїх підліткових років; власне, занадто багато людей пам’ятають. Тінейджеру вистачає егоїзму, щоб вважати, що він чи вона — перша людина на світі, яка відкрила для себе дещо (найчастіше це дівчина, але не обов’язково), а батьки занадто перелякані, і дурні, і ревниві власники, аби відпустити недоуздок. І батьки, і підлітки не без гріха. Часом робиться боляче й зашкалює жорстокість — нема війни бруднішої та запеклішої, ніж війна громадянська. А у випадку Арні вона була особливо запеклою, бо розрив стався так пізно і його батьки звикли, що завжди все виходить по-їхньому. Якщо я скажу, що вони розписали йому план життя, нічого несправедливого в цих словах не буде.

Тож коли Майкл і Реджина запропонували чотириденний вікенд у їхньому озерному котеджі на півночі штату Нью-Йорк перед початком школи, Арні погодився, хоча йому до зарізу потрібні були ті останні чотири дні, щоб попрацювати над Крістіною. Усе частіше й частіше на роботі він мені розказував, як він їм «покаже»; він збирався перетворити Крістіну на справжній «стріт-род» і «показати їм усім». Він уже запланував відреставрувати машину так, щоб повернути їй оригінальний колір — червоний і слонова кістка, після того, як завершить роботу з корпусом.

Але він усе-таки поїхав з ними, рішуче налаштований підтакувати й тягати себе за чуприну всі чотири дні та гарно провести час зі своїми предками — чи розважливо вдавати. Я заїхав до них ввечері напередодні їхнього від’їзду і з полегкістю відзначив, що батьки Арні простили мені гріх участі в афері з машиною (якої вони досі навіть не бачили). Очевидно, вони вирішили, що то була приватна одержимість сина. А мене це влаштовувало.

Реджина клопоталася з пакуванням речей. Арні, Майкл і я закинули їхнє олдтаунівське каное[70] на багажник їхнього «скаута» і прив’язали. Коли це було зроблено, Майкл розпорядився (з усією величчю могутнього короля, що звертається до двох своїх улюблених підданих, наділяючи їх неймовірною ласкою), щоб Арні пішов у будинок і приніс кілька пляшок пива.

Арні, старанно витримуючи вираз і тон приголомшеної вдячності, сказав, що це було б супер. А йдучи, підморгнув у мій бік.

Майкл сперся на «скаут» і закурив сигарету.

— Денні, йому коли-небудь набридне та веремія з машиною?

— Не знаю, — відповів я.

— Хочеш зробити мені послугу?

— Так, звісно, якщо зможу, — обережно відгукнувся я. Чомусь не сумнівався, що він зараз попросить піти до Арні, зіграти роль голландського родича[71] й спробувати «відговорити його».

Але натомість він сказав:

— Якщо матимеш час, поїдь до Дарнелла, поки нас не буде, і подивись, що він там уже встиг зробити. Мені цікаво.

— Чого це? — спитав я й одразу прикусив язика, бо запитання було збіса неввічливим. Але воно вже зірвалося.

— Бо я хочу, щоб він досягнув успіху, — просто відповів Майкл і кинув на мене швидкий побіжний погляд. — Реджина досі категорично проти. Якщо в нього є машина, це значить, що він дорослішає. А якщо він дорослішає, це значить… усяке різне, — не до ладу закінчив він. — Але я не так однозначно все сприймаю. Про мене не скажеш, що я категорично проти. Тепер уже ні. Ой, спершу він мене заскочив зненацька… уява вже намалювала мені картини, як перед нашим будинком висиджує якийсь дохлий собака, поки Арні вчиться в коледжі, або як на ранок ми знаходимо його мертвим, коли він уночі задихнеться від вихлопів.

Зненацька, зовсім