Читати книгу - "У полоні Фонду, Crown Horror"

— Змирися з цим, ти ніколи не потрапиш у кабінет Картера, якщо тільки йому не заманеться тебе вбити.  — Історик стояв у коридорі і дивився за сходами. Зед сиділа на підлозі і дивилася униз своїм звичним порожнім поглядом, а от юнак з чорним волоссям, на якому була біла прядь  — особлива риса його родини  — намагався допомогти їй зі зламом замка.

Сьогодні завоз препаратів та їжи співпали, усі Хранителі зібралися на першому поверсі і розбиралися з цим, а ті, що слідкували за ними, лежали без свідомості під ліжком Соломки.

Пацієнти хотіли втекти через вікно, навіть мотузку приготували, але Інсанабілі (у В'язниці Свідомості кожен мав друге ім'я) повела їх сюди.

— ЩО ТИ ХОЧЕШ ТАМ ЗНАЙТИ?  — Питав темний силует.

— Треба дістатися туди і зламати його саркофаг, аби ніхто не зміг підняти Червоного Бога.

— ТИ ЗАНАДТО БАГАТО НА СЕБЕ БЕРЕШ, ЦЕ НЕ ТВОЯ ДОЛЯ,

— А чия?!

— ОДНОГО З ТИХ ІНТЕРНІВ.

— Хранителі ніколи не підуть проти Евегілато.

— ТОЙ, ХТО ЗАХОЧЕ ЗЛАМАТИ, ПОЛАГОДИТЬ, А ХТО СПРОБУЄ ПОЛАГОДИТИ, ЗЛАМАЄ.

— Вони знову розмовляють з тобою, що кажуть?  — Питає той, хто довіряє їй більше всіх.

— Нас тоді спіймали. Ти був би живий, якби не я... моя впертість... п...п... пробач.

"Ти був правий, під замком від неї тільки більше проблем."

— Там за нами ще кілька полізло.  — Голос Залізного потроху вертав у реальність.

"Нехай Берсерки з ними розберуться, пішли."

— Вона не зможе...

Емі спробувала підняти руку і вдарити того, хто це сказав, але не змогла поворухнутися.

"Не може? А тепер слухай сюди, дівчинко, це ти поперлася туди, не ми, і ніхто не буде чекати, коли тобі покращає. Або ідеш з нами, або загинеш тут!"

— Нехай, так буде краще.

Вона вже не чула, як трупи пробивалися через перекинуте ліжко, і що Маска відповів. Її друг Марк сказав, що так буде краще. Хто і що йому наговорив? Хоча, може він і мав рацію. Зрештою, усі її друзі страждали через неї.

Та от її рука підвелася, хоча дівчина не могла цього зробити. Пальці самі собою потяглися до носія і зняли з нього прокляту Маску. Вона не встигла нічого сказати, як вже підвелася і побігла коридором, лишаючи по собі кривавий слід, як же це було боляче! Наче у рани віп'яли голки і продовжували роздирати їх ще глибше.

— Навіщо?  — Мовила вона крізь біль.

"Вважай, тобі пощастило."

Марк та Залізний бігли слідом, на розмови вони не мали часу. Компанія зупинилася біля дверей ліфта.

— І куди далі?  — Спитав клон 1048, дивлячись у стелю.

"Не знаю... Чекай, я бачу! На першому поверсі...Нам треба вгору."

— Я ногами ледь пересуваю, знайдіть інший шлях.

"Сходами вже підіймаються Берсерки, тож шлях один. Залізний, виламай двері, я не можу використовувати свої здібності поки вона під контролем."

Ведмедик розібрався з дверима, після чого перший поліз тросом. Емі була доволі спритною дівчинкою, та ніколи не вміла лазити канатами, просто висіла на них, як агнчірка, до того ж, варто було їй вхопитися за трос, як опіки на руках заболіли. Біль, запаморочення і шум змішалися в одне пекло, та через пластину у голові Маска не чув її думок і спокійно доліз до першого поверху, де мало не спіткнувся об Залізного.

Хоча світло вже працювало, та сенсу від того було мало, бо лампочки було розбито. Ведмедик трохи глючив і його нічний зір не працював.

— Там хтось іде.  — Мовив він тихо.

Марк стояв поруч і чекав. Схоже, він знову забув, що був ведмедем, тому що варто було вийти комусь з-за рогу, як він кинувся на нього.

На подив полоненого Фонду це був Вухастик, 1048 стояв осторонь, чекаючи, поки вони розберуться.

— Фух, це ви.  — Залізяка допоміг Вухастику встати на ноги і всміхнувся.  — Якщо ви піднялися сходами, то мабуть Берсерки за вами гналися.

— Так, але після того, як один з них вирішив стріляти, стеля обвалилася, добре, що 049 тільки чув постріли, а їх самих не помітив.

— Радий, що вам теж вдалося вибратися, а де 035?  — Почувши питання Лікаря Вухастик і 1048  почали роздивлятися довкола, і тут погляд 1048 А зупинився на темному силуеті коло ліфта.

Це Одержимий дістався до коридору, проте вигляд у його носія був не дуже.

— Як взагалі можна рухатися у такому стані?  — Поцікавився Вухастик.

"З великими зусиллями. 049, там на неї напали потвори з моргу, можеш виправити?

— Спробую.

Лікар вже почав шукати нитку та голку, але Емі зупинила його.

— Кров зупини і досить. Немає часу... на щось інше...

— Вона усе одно піди, якщо не привести рану до належного стану.

— НЕ ТРЕБА! Просто кров зупини, якщо ліквідатори наздоженуть, усе буде дарма. Немає часу, неможна стояти на місці...