read-books.club » Фанфік » Усе, що ви не знали про Гоґвортс , Дар’я Зелена 📚 - Українською

Читати книгу - "Усе, що ви не знали про Гоґвортс , Дар’я Зелена"

18
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Усе, що ви не знали про Гоґвортс" автора Дар’я Зелена. Жанр книги: Фанфік. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.
Електронна книга українською мовою «Усе, що ви не знали про Гоґвортс , Дар’я Зелена» була написана автором - Дар’я Зелена, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Бібліотека сучасних українських письменників "read-books.club". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "Фанфік".
Поділитися книгою "Усе, що ви не знали про Гоґвортс , Дар’я Зелена" в соціальних мережах: 
Гадаю, майже всі, хто прочитали твори неперевершенної Дж.К Роулінг, хотіли б хоч на один день потрапити до школи чарівництва й чаклунства - Гоґвортс. Деякі навіть були налаштовані на перехід на навчання у цю особливу школу уже в наступному навчальному році. Але чи все так легко дається майбутнім чарівникам, і чи справді з магією легше живеться? Питання одне, але відповіді різні. Пропоную знайти вашу відповідь у творі «Все, що ви не знали про Гоґвортс». Книга є фанфіком та не намагається скопіювати оригінальний цикл творів Дж.К. Роулінг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 2 ... 43
Перейти на сторінку:
Глави 1-2

Глава 1

 

 

Все починається у будинку сімʼї Еверлін який знаходиться неподалік від Лондона.

— Ну от, і знов не прийняли у школу. Мені не цікаво вивчати ці нудні предмети. Чому не можна зробити школи з готуванням цукерок чи виробленням прикрас в якості предметів? — сказала Зої і з гнівом утонула в глибокому кріслі.

— Не сумуй, донечко, — говорить міс Еверлін. На світі ще є багато шкіл, ти точно знайдеш ту, що прийдеться тобі до душі. Звичайно, ми з татом теж зніяковіли, але це не привід кидати почате. Тут, до речі, тобі лист. Може, від Генрі ? Давно він тобі не писав.

—  Давай подивлюся. Хм… — Зої спочатку почала без будь-якого ентузіазму, але потім дуже здивувалася.

 

«Ми раді поінформувати Вас, що Вам надано місце у Школі чарівництва та чаклунства «Гоґвартс». Будь ласка, ознайомтеся із доданим до цього листа списком необхідних книг та предметів. Заняття розпочинаються 1 вересня. Чекаємо на вашу сову не пізніше 31 липня»…

 

— Що це за школа? — з неабияким здивуванням почала Зої. Ти писала до іншої школи?

— Ні, — мати застигла в непорозумінні, — можливо тато це зробив? …Мили-ий.

— Що, Маргарет? — говорить тато виходячи з кімнати, де він відпочивав після ранкової праці в саду дому сімʼї Еверлін.

— Ти в ніякі школи без мене не писав, Вільяме? — питає мама Зої.

— Та ні. Ти ж мене просила все з тобою обговорювати. Можна мені прочитати?.. Дивно. Може шахраї писали чи діти, що хочуть повеселитися. Але не сказав би, що шахраї писали б таке в листі — не сказано ні адреси, ні контактів, щоб звʼязатися… Ну, ніби звичайний лист.

— А як же звʼязатися зі школою? — питає Маргарет. — Куди надсилати листа? І чому така дивна назва—«Школа чарівництва і чаклунства»?

— Тату, тут пишеться про сову. Треба відправити сову?

— Ні, це якісь дурниці. Де ж ми сову візьмемо? Особливо вдень.

— Можливо вона сама до нас зʼявиться?

Тут за вікном на крильце сідає велика бура сова і з неабияким натяком похитує головою.

Дивись!— Говорить Зої в захваті до тата.— Яка гарнюня! Ось ще лист, наче з такою ж печаткою…Ідентичний тому, що в нас. Може ви напишете свої запитання до директора школи і відправите цю сову до нього?

— Все одно в це не віриться, — продовжує тато. — Але як же ця сова знайде дорогу до того, до кого ми пишемо?

— А як вона тоді знайшла дорогу до нас? — насмішкувато запитує Маргарет побачивши татові випуклі очі.

— Точно, вона ж якось її знайшла. — продовжує тато, чешучи голову.

Ну добре, відправлять вони листа. І донечці буде приємно повірити в магію, і батькам школи - «шахрайки» позбутися…— Щось мені здається я цій сові не сподобався. — говорить тато вже дивлячись на свій одяг, який послугував туалетом для сови. — Треба негайно прати цю сорочку.

 

 

 

Глава 2


 

Тато і Зої приїхали у Лондон, щоб зібрати зазначений список книг, купити «котел, паличку й інші речі» ( взагалі вони приїхали за звичайною канцелярією, але підіграти ж треба).

— І-так, до Лондона ми дісталися, — говорить тато, потерши руки в захваті, — Залишилося тільки дістатися Ко-Косої алеї, де зібрані речі, що нам потрібні. Не вірю, що їх треба купляти саме там, ніби їх в звичайних магазинах не продають?..О, вибачте, Ви не підкажете де тут Коса алея ?

— Ні, вибачте, не знаю такої.

— Все одно дякую Вам. — говорить тато, думаючи, що все ж таки школи не існує і це просто шахрайство.

Але на розпитування батька Зої звернув увагу один вусатий чоловік.

— Доброго дня! Я знаю, де знаходиться те, що Вам потрібно. Лишень ідіть за мною і не питайте зайвого.

Тато випучив очі від почутого, але послухався похилого сера. Прохід через «Дірявий котел» так і навівав питання у тата Зої, а коли вони підійшли до цеглинної стіни, то його не витримало:

— Куди Ви, вибачте, нас завели? Як ми пройдемо через стіну?

— На те ви і збираєтеся в школу магії. — говорить чоловік з лагідною усмішкою. — Звикайте до дивакуватих речей, після цього шкільного року вони будуть постійно.

І тут справді відбулася магія! Натиснувши на декілька цеглинок кінчиком деревʼяної палички, вусатий чоловік відкрив для тата й Зої нову вулицю з незліченною кількістю крамничок.

—Тату, ти не забув нашого списку речей вдома? — питає Зої на всяк випадок.

—Наче ні… — протягує тато, знаючи, що навмисно його не брав. —Та де ж він? Ох, здається, що нам потрібно повертатися…

Тут Зої побачила жіночку з дівчинкою приблизно того ж віку, що й Зої, і зрозумівши те, що тут ходять тільки дивакуваті люді в мантіях, вирішила запитати саме у неї, бо вона була на вигляд —«нормальна».

—Вибачте, чи Ви не купляєте речі, потрібні для вступу до школи Гоґвортс ? — говорить Зої, поки тато намагається її зупинити.

— Так, для неї. Вам потрібна якась допомога?

—Так, мій тато, здається залишив свій лист з переліком речей вдома, і ми не знаємо що купляти.

Леді одразу побачила в татові нашої Зої магла, вона дуже здивувалася — як він потрапив на косу алею, не знаючи анічогісінько про магію.

— А чи до Вас не повинна була прийти людина зі школи й про все розповісти?

— Ні, чи вона дійсно повинна була? Можливо, про нас забули, чи вона прийде пізніше, але ми вже тут і папірця в мене, на жаль, немає. — говорить тато досить серйозно.

— В такому разі я Вам допоможу.

Леді за декілька секунд начаклувала новий, ідентичний її папірцю, список книг для першокурсників.

— Це просто неймовірно. — з сіяючими очима говорить Вільям. Що ж тут взагалі коїться? Тобто школа чарівництва насправді існує?

— Так, звісно, — відрубає леді.

Поки тато розпитував жіночку про те, що тут коїться, Зої вже встигла познайомитися з Маріан Груперс, донької жіночки, у якої  Вони розмовляли, але тут прийшов час попрощатися.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 2 ... 43
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Усе, що ви не знали про Гоґвортс , Дар’я Зелена», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Усе, що ви не знали про Гоґвортс , Дар’я Зелена"