Читати книгу - "Легенди Ґотліну, Кайла Броді-Тернер"

–Вовчий боб? Я сподівалася, що тут буде мало навколовідьомської тематики... – реготнула Олімпія.

–Ну, ти у відьомській державі, вариш зілля в казані, тож...

Вона засміялася. Тіордан допоміг їй перетягнути казан і плитку, на якій він стояв ближче до самого вікна.

–А вовчий боб, у народі люпин. – він матеріалізував у руці конусоподібну квітку білого кольору з безліччю маленьких квіточок–парасольок по краях. – Тіордан простягнув квітку Олімпії, і вона, з посмішкою, взяла її.

–Гаразд.– взявши книжку в руки, сказав він.– Кожне зілля потребує свого методу приготування, деякі варяться виключно на топці з хмизу або колод. Дим осідає зверху варива і тоді воно діє за призначенням. Якщо в книзі стоїть цей знак, треба обов'язково перевірити, на чому стоїть казан, зрозуміла?

Вона розглянула знак, на який вказував палець хлопця. Це було коло, розміщене на хрестику. Олімпія кивнула, помітивши, що на дуже небагатьох рецептах стоїть цей знак.

"Чудово, значить гаром смердітиме не щодня."– зробила висновок вона. Тіордан вилив настоянку в казан, аромат спирту і чогось дуже гіркого заповнив кімнату.

–Тепер, що за списком? – запитав він.

Олімпія мовчки простягнула йому книгу.

–Та, ні. – усміхнувся Тіордан. – Я знаю, як вариться зілля. Читай інгредієнт і шукай його на полиці. Так, ти швидше навчишся.

Вона кивнула, посміхнувшись, а потім глянула в книжку і знайшла на полиці потрібну пляшечку.

–Відмінно. Це розчин блакитної агави. – він відкоркував пляшечку і вилив частину вмісту в мірну склянку. – Не забувай звіряти пропорції. Якщо переборщити або недолити, дія зілля буде непередбачуваною. Суворо за книгою, гаразд?

Вона кивнула.

–Тут, столова ложка.– відповіла Олімпія.

Тіордан подав їй стаканчик і ложку. Олімпія здивовано втупилася на нього.

–Перевір, чи я не схибив.– пояснив він.

Вона закотила очі, регочучи і вилила рідину в ложку, яка була наповнена повністю до самих країв, жодної краплі в стаканчику не залишилося. Вражена вона вилила рідину, перекинувши ложку над котлом.

–Як ти так точно відлив? – здивувалася вона. – Ти ж на око це зробив!

Він задоволено посміхнувся.

–З часом і в тебе окомір натренується.– він уперся руками в боки, піднявши голову.– Так, що далі?

Олімпія подала йому пляшечку, не відриваючись від книжки, сік чорничної ягоди не впізнати було важко, флакон був із дутого темно–синього скла з червоною корковою кришкою.

–Ого! Навіть не глянула! – здивувався Тіордан. – Бачиш, ти вже робиш успіхи!

Олімпія посміхнулася, він лестив їй, щоб підняти настрій. Це було дуже мило з його боку. Тіо відкоркував флакон і подав його дівчині.

–Спробуй тепер сама відміряти.– радив він.

–Півтори чайної ложки...

Вона взяла ложку, наповнивши її раз, і перелила в мірну склянку, потім вона налила ще половинку і додала туди ж. Вона вже зібралася перелити вміст склянки в казан. Коли Тіордан перехопив її руку.

–Стоп–стоп.–він забрав склянку і дав їй ложку.–Тепер перевір себе, коли маєш справу з рідинами половину або чверть ложки відміряти важко. Перелий знову повну ложку і вилий у казан, а потім перевір чи є там половина.

Олімпія зробила те, що він сказав і зрозуміла, що рідини виявилося більше, ніж половина.

–Бачиш? – сказав він.

–І як зрозуміти скільки в столовій ложці половина?

–Тут на допомогу приходить...–він виставив руку з чайною ложечкою.

–Інша ложка? – підкинула брову вона.

–Не просто інша. Це спеціальна ложка, в якій рівно половина тієї, що тримаєш ти.

Олімпія взяла ложку, фиркнувши, а потім наповнила її до країв. Дівчина нахилила її над котлом.

–Так, із рідинами покінчили. – підсумував Тіордан. – Що тепер?

–Пивні дріжджі.– прочитала Олімпія, піднімаючи на нього очі.

–З дріжджами треба бути обережними, їх додамо наприкінці. Якщо кинути їх зараз, зілля підніметься і загусне.

–Тоді... Трави... – відповіла Олімпія, бігаючи очима по рядках рецепта.

–Що тобі зараз потрібно? – запитав він.

–Це? – вона простягнула йому пучок.

–А це в нас, що? – посміхнувся Тіордан.

–Суха вербена.– відповіла Олімпія.

–Відмінно, молодець.

–Я просто прочитала етикетку.–реготнула дівчина.

–Це теж не всім дано.– кивнув він.

Олімпія розреготалася.

–І що ж нам робити з сухою вербеною? – запитав він, узявши пучок у руки.

–Подрібнити і висипати в казан.– відповіла дівчина.

–Прямо зараз? – з викликом запитав Тіордан.