Читати книгу - "Хаврор для короля Зберегти твоє життя, Лада Астра"

    Благородно, витончено, без жодної зайвої емоції, просто ідеально розставила акценти у промові Елоїза.  На її фоні я виглядала занадто емоційною простачкою. І з яких це пір мене почали зачипати такі речі? 

   Я чекала його сьогодні, як ніколи. Мені треба було вилити на когось свою злість. Чому не попередив про це все? Що за підлу журналюгу допустили до нас? Чому так підло вчора покинув мене? Запитань багато, але ж навряд чи він прийде.

    Коли я вже майже втратила надію на його прихід та вмостилася спати, кімнату заполонило сяйво від спалаху порталу. Прийшов таки. А я чомусь вирішила робити вигляд, що  вже сплю. Сама ж чекала його, а тепер, коли прийшов, лежу розвернута до стіни і соплю у дві дірки. Інколи навіть мені важко себе зрозуміти.

– Ти злися, – промовив тихо Рейнар, присідаючи на ліжко біля мене. Я це не бачила а лише відчувала. 

– Я знаю, що ти не спиш, Адалін. Знаю, що сердита і може мені не варто було би сьогодні сюди приходити, але я не можу не приходити, Ада. Мені так потрібні твої очі, твій особливий, ні з чим не порівнянний, запах, твій голос, ти вся мені дуже потрібна. Як кисень. Я не можу без тебе дихати, Ада. 

– Вчора ти чогось зміг спокійнісінько втекти від мене, – не витримала і всетаки бурнкула я.

– Ти сердишся, що я ледве стримався? Знала б ти, як мені вчора було. Я думав, що вже дорослий і розумний чоловік, а виявилося, що з тобою я перетворююсь на нестримного підлітка, – хмикнув він, проводячи рукою по ковдрі на моєму плечі.  

      Я смикнулася, відкидаючи його руку. І от що це зі мною? В мене стільки важливіших питань і образ на нього є, до того ж сьогодні в нас обох був нелегкий день і треба це визнати, а я тільки про вчорашню його втечу і думаю. Дурепа. Просто закохана дурепа.

– Не сердися. Я взагалі не розумію, як зміг зупинитись в останню хвилину. Та я ж і нічого не планував такого. Просто ти  і твоя ніжність… зовсім знесли мені дах. Я забувся чого приходив, що мав тобі сказати, а коли згадав,  вже в себе, то побоявся повернутися.

– Міг би і сонаром все сказати, – знов буркнула я. 

– Не подумав я тоді про нього. Та я взагалі мало про що міг думати після того, як побачив тебе в… в тій білизні. Кажу ж, з розуму з'їхав. Але я не можу так з тобою вчинити Ада. Ти достойна кращого, я не…

– А ти за мене не вирішуй чого я достойна. Я вчора була готова на все, ти зробив вибір, тому тепер не чекай від мене ласки, – перебила я короля. І от хотіла щоб це звучало гордо і погрозливо, а вийшло якось кокетливо і грайливо.

– Моя сердита, невдоволена кішечка. Я обіцяю, що зроблю все, щоб ми з тобою не розлучались ні вдень, ні особливо вночі, – промурликав він мені на вухо. Підсунувся таки гад. 

– Ти так близько не наближайся, ато ще спокушу тебе ненароком, – продовжувала я бурчати. 

– Не хвилюйся, тобі щоб мене спкусити, навіть поруч не треба бути. Ти спокушаєш мене навіть у моїх снах.

– Добре. Тоді забудемо про вчорашнє, – погодилася я, повертаючись до нього. Ам він вже виявляється напів лежав поруч.

– Покищо, – додав корлоль

– Покищо, - зітхнула приречено я.

– Вибач, що не попередив тебе про це все. Рішення було не моє, а правління і Оттар підтримав його. Щодо журналістки. Її погано перевірили через поспішнісь рішення про вашу участь у цьому всьому. Вона вже не працює та проходить спеціальну перевірку у рамках загального слідства по роду Морте.  Але ти дуже достойно їй вдповіла Адалін.

– Я не стрималась. Дала волю емоціям.

– Ти вела себе як нормальна, звичайна людина. Як будь хто в цьому королівстві. Ти, до речі знаєш, що маєш армію прихильників серед населення? В тебе вже навіть прізвисько з'явилося.

– Серйозно? Яке? – здивовано запитала я

– Королева народу. Ти закохала їх у себе своєю щирістю Ада. І їм вже навіть не важливо, хто за тобою стоїть.

– Думаю це нічого не вирішить в загальному рахунку, – зітхнула я . Одне діло звичайні люди, інше, могутній рід з прекрасною репутацією та підтримкою інших членів правління.

– Побачимо Адалін, – вперто промовив Рейнар. Він все ще надіявся на якесь чудо.

– Як пройшов сьогоднішній день? – тихо запитала я, розуміючи, що йому сьогодні було не легко.

– Важко, але я був до цього готовий. Тобі бачити це було точно важче, вибач…

– Ти не можеш все прорахувати Рейнар. Тому я це розумію. Не така я вже і цукерочка ніжна. Я хаврор, якщо ти забув. Різне доводилося бачити в житті.

– Так… різне… Адалін, розслідування щодо твого роду вже на завершальному етапі. Покищо це тільки журналістське розслідування і я планую запустити його перед відновленням трансляції відбору. А після цього моя людина серед Віллорців створить жалобу і збере потрібну кількість підписів для Горлума, справу вашого роду буде подано на перегляд і там вже я буду мати можливість втрутитись у процес.

– Ти не уявляєш, що ти робиш для мене Рейнар…

– Я тобі вже неодноразово говорив, що всі несправедливі вчинки Фрідріха будуть поступово висунуті на загал. І це тільки початок Ада. Все цікаве почнеться, коли я вирішу нагальні проблеми. Ми з тобою…