read-books.club » Сучасна проза » Сніданок чемпіонів, або Прощавай, чорний понеділку!, Курт Воннегут 📚 - Українською

Читати книгу - "Сніданок чемпіонів, або Прощавай, чорний понеділку!, Курт Воннегут"

164
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Сніданок чемпіонів, або Прощавай, чорний понеділку!" автора Курт Воннегут. Жанр книги: Сучасна проза. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 40 41 42 ... 51
Перейти на сторінку:
якось книжки, яку хтось написав, хто хоче написати про когось, хто весь час страждає».

Тепер до Траута почало доходити, що він сидить дуже близько біля людини, яка його створила. Йому було соромно. Він зовсім не знав, як йому реаґувати, особливо тому, що його реакції будуть такими, якими я скажу.

Я не потурбував його — не махнув рукою, не впирався поглядом. Я не знімав окулярів. Я знову написав на стільниці, нашкрябав символи взаємозалежності між матерією та енергією, як це розуміли в мої часи:

На мою думку, це рівняння було некоректним. Там десь мало б бути ще «С» на позначення свідомості, без якої «Е», і «М», і «с», що є математичною константою, не існували б.

До речі, усі ми були прикріплені до поверхні кулі. Планета була як м’ячик. Ніхто не зав, чому ми не падали з неї, хоча кожен вдавав, що наче розуміє.

Справді кмітливі люди зрозуміли, що один з найкращих способів збагатитися було володіти частиною поверхні, до якої мали прикріплятися люди.

Траут боявся зустрітися поглядом з Двейном чи зі мною, тож він переглядав вміст коричневого конверта, який чекав на нього в його номері.

Першим він прочитав листа від Фреда Т. Баррі, голови Фестивалю мистецтв, мецената Меморіального центру мистецтв імені Мілдред Баррі і засновника та голови ради директорів «Баррітрон лімітед».

До листа була причеплена одна звичайна акція в «Баррітроні», виписана на ім’я Кілґора Траута. Ось текст цього листа:

«Дорогий містере Траут, — йшлося в листі, — для нас велика приємність і честь, що така видатна і творча особистість, як Ви, присвячує свій дорогоцінний час першому Фестивалю мистецтв у Мідленд-Сіті. Ми щиро бажаєм, аби в час Вашого перебування тут Ви почувалися членом нашої сім’ї. Задля того, щоб Ви та інші визначні відвідувачі глибше відчули свою участь у житті нашої громади, я дарую кожному з вас одну акцію нашої компанії, яку я заснував, компанії, головою ради директорів якої я тепер є. Тепер це не лише моя компанія, а й ваша також.

Наша компанія почалася як американська корпорація “Робо-Меджик” 1934 року. Спочатку в ній працювало троє співробітників, а її місія була проєктувати і виробляти першу повністю автоматичну пральну машину для домашнього вжитку. Ви побачите девіз тієї пральної машини на корпоративній емблемі вгорі акціонерного сертифіката».

Емблема зображала грецьку богиню на вишуканому шезлонґу. Вона тримала древко, з якого розвівався довгий вимпел. Ось що було написано на вимпелі:

Девіз старої пральки «Робо-Меджик» хитро змішував дві різні ідеї, що були в людей про понеділок. Одна ідея полягала в тому, що в понеділок жінки традиційно займалися пранням. Понеділок був просто днем прання, і з того огляду не особливо депресивним днем.

Проте раніше люди, які працювали на жахливих роботах упродовж тижня, інколи називали понеділок «чорним понеділком», бо вони з відразою поверталися на роботу після дня відпочинку. Коли молодим чоловіком Фред Т. Баррі придумав девіз для «Робо-Меджик», він зробив вигляд, що понеділок називався «чорним понеділком», тому що прання викликало в жінок ненависть і виснажувало.

«Робо-Меджик» мав піднести їм настрій.

Це не правда, до речі, що більшість жінок прали по понеділках у ті часи, коли придумали «Робо-Меджик». Вони прали тоді, коли їм хотілося. Один з найчіткіших Двейнових спогадів з Великої депресії, наприклад, був, коли його мачуха вирішила зайнятися пранням у надвечір’я Різдва. Їй було гірко, що сім’я опустилася до такої бідності, і вона раптом пошкутильгала в підвал, до тарганів і стоног, і стала прати.

— Пора взятись за негритоську роботу, — сказала вона.

Фред Т. Баррі почав рекламувати «Робо-Меджик» 1934 року, задовго до того, як виготовили надійну машину на продаж. І він був один з небагатьох в Мідленд-Сіті, хто міг дозволити собі рекламу на білбордах в часи Великої депресії, тож рекламі «Робо-Меджик» не доводилось штовхатися і верещати, привертаючи увагу. В місті це був практично єдиний символ.

Одна з Фредових реклам була на білборді біля головних воріт неіснуючої автомобільної компанії Кідслера, яку придбала корпорація «Робо-Меджик». Реклама зображала жінку вищого світу в шубі і перлах. Вона виходила зі свого особняка, щоб приємно провести вільний вечір, і з її рота виходила булька. Ось ці слова були написані в бульці:

Інша реклама, намальована на білборді біля залізничного депо, зображала двох білих посильних, які доставляли до будинку пральку «Робо-Меджик». Чорна прислужниця дивилася на них. Її очі комічно вирячувались. З її рота також виходила булька, і в ній було написано таке:

Фред Т. Баррі сам писав цю рекламу, і в той час він передбачав, що різноманітні побутові прилади «Робо-Меджик» згодом виконуватимуть те, що він називав «усією негритоською роботою світу», тобто піднімати важке, і мити, і куховарити, і прати, і прасувати, і доглядати за дітьми, і прибирати нечистоти.

Мачуха Двейна Гувера була не єдиною білою жінкою, геть нікудишньою з такою роботою. І моя мати була така ж, а також моя сестра, нехай покоїться вона в мирі. Обидві вони навідріз відмовлялися робити негритоську роботу.

Білі чоловіки також не бралися за неї, звісно. Вони називали її «жіночою роботою», а жінки називали її «негритоською роботою».

Зараз я висловлю здогад навмання: думаю, що кінець громадянської війни в моїй країні розчарував білих людей на Півночі, які виграли війну, в тому сенсі, про який раніше ніхто не говорив. Думаю, їхні нащадки успадкували це розчарування, навіть не знаючи, що воно таке.

Переможців у тій війні позбавили найбажаніших трофеїв тієї війни, а саме рабів.

Мрії про «Робо-Меджик» перешкодила Друга світова війна. Старий автомобільний завод Кідслера став військовим заводом замість фабрики домашніх приладів. Від самого «Робо-Меджик» залишився лише його мозок, який наказував усій машині, коли запускати воду, коли випускати воду, коли хлюпати, коли полоскати, коли викручувати і таке інше.

Під час Другої світової війни мозок став нервовим центром так званої системи BLINC. Її встановлювали на важкі бомбардувальники, і вона насправді скидала бомби, коли бомбардир натискав яскраво-червону кнопку «скинути бомби». Кнопка активувала систему BLINC, яка потім випускала бомби в такий спосіб, щоб досягнути бажаного візерунка вибухів на планеті внизу. BLINC було короткою назвою комп’ютера, який реґулював інтервали між вибухами.

Розділ 22

І я сидів у коктейль-барі нового «Голідей

1 ... 40 41 42 ... 51
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сніданок чемпіонів, або Прощавай, чорний понеділку!, Курт Воннегут», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Сніданок чемпіонів, або Прощавай, чорний понеділку!, Курт Воннегут"