Читати книгу - "Макова війна, Ребекка Куанг"

посеред трапези вони усвідомили, що не можуть поворухнутися. Зміївна отруїла їхні напої речовиною, що викликала заніміння, а Воєначальники випили немало чаш соргового вина. Доки вони, знерухомлені, сиділи на місцях, на стіл перед ними вийшов Воїн. Він заявив: «Сьогодні я проголошую себе Імператором Нікані. Якщо підете проти мене, я зарубаю вас, і ваші землі стануть моїми. Але якщо присягнете служити мені союзниками, битися як генерали під моїми знаменами, я винагороджу вас статусом та владою. Ви більше ніколи не боронитимете кордонів від іншого Воєначальника. Більше ніколи не боротиметеся за домінування. Усі ви будете рівними під моїм началом, і я стану найвидатнішим лідером цього королівства з часів Червоного Імператора».

Тінь Воїна здійняла меч до небес. З вістря меча вирвалася блискавка як символ божественного благословення.

— Коли Воєначальники знову змогли поворухнутись, усі погодилися служити новому Імператору Драконів. Так Нікань об’єднали, не проливши й краплі крові. Уперше за багато століть Воєначальники воювали під одними знаменами, згуртувавшись під проводом Тріади. І вперше за новітню історію Нікань виступила об’єднаним фронтом проти загарбників Федерації. Нарешті ми витіснили гнобителів. Імперія знову стала вільною.

На екрані знову з’явились обриси гірської місцевості, але цього разу землі заповнювали гвинтоподібні пагоди з храмами й селищами. Це була країна, вільна від загарбників. Країна, благословенна богами.

— Сьогодні ми святкуємо об’єднання дванадцяти провінцій, — сказав лялькар. — Ми вшановуємо Тріаду. І віддаємо почесті богам, які їх обдарували.

Діти вибухнули оплесками.

Коли вони вийшли з намету, Кітай спохмурнів.

— Я ніколи не розумів, яка це страшна розповідь, — тихо промовив він. — Коли ти малий, то вважаєш Тріаду такою розумною, але насправді це просто історія про отруту й примус. Звична річ у нікарській політиці.

— Я не знаю про нікарську політику, — сказала Жинь.

— А я знаю, — скривився Кітай. — Батько розповідає мені про все, що відбувається в палаці. І там точнісінько так, як розповідав лялькар. Воєначальники завжди готові вчепитись один одному в горлянку, змагаючись за увагу Імператриці. Жалюгідне видовище.

— Що ти маєш на увазі?

Кітай був стривожений.

— Тобі відомо, що Воєначальники були настільки заклопотані міжусобицями, що дозволили муґенцям захопити країну під час Макових війн? Батько переконаний, що це трапиться знову. Пригадуєш, що Їм розповідав нам першого дня? Він мав рацію. Муґенці не сидять на своєму острові склавши руки. Батько вважає, що це лише справа часу, коли вони нападуть знову, а тому непокоїться, що Воєначальники не сприймають цієї загрози достатньо серйозно.

Усі майстри в Академії переймалися роз’єднаністю Імперії. Хоча формально Міліція перебувала під контролем Імператриці, дванадцять підрозділів набирали солдатів переважно з відповідних провінцій, і вони перебували під безпосереднім командуванням Воєначальника провінції. А відносини між провінціям ніколи не були гарними… До переїзду в Сінеґард Жинь не розуміла, як глибоко вкоренилася у вихідців із півночі зневага до півдня.

Але говорити про політику Жинь не хотілося. Ці вихідні вперше за довгий час дали їй змогу розслабитись, і вона не бажала забивати собі голову тим, чому зарадити не могла, наприклад неминучою війною. Вона ще була під враженням від вистави в ляльковому театрі тіней і воліла б, щоб Кітай облишив серйозні питання.

— Мені сподобалася частина про Пантеон, — сказала вона трохи згодом.

— Ну звісно ж. Це єдина частина, яка є чистою вигадкою.

— Та ну? А хто сказав, що члени Тріади не були шаманами?

— Вони були майстрами бойових мистецтв. Політиками. Без сумніву, надзвичайно талановитими солдатами. Але частина про шаманізм — це просто перебільшення, — відповів Кітай. — Ти ж знаєш, що нікарці люблять прикрашати розповіді про війну.

— Але з чого ж зародилися ці розповіді? — наполягала вона. — Тріада мала вкрай незвичайні сили як для дитячої казки. І якщо їхні сили були лише міфом, то як так сталося, що міф завжди однаковий? Про Тріаду чули навіть у Тікані. Історія не змінюється залежно від провінцій. Вони завжди лишалися Хранителем Воріт, Воїном та Зміївною.

Кітай знизав плечима:

— Їх вигадав якийсь поет, а потім персонажів підхопили інші. У таку версію повірити неважко. Принаймні це ймовірніше, ніж існування шаманів.

— Але раніше шамани існували, — сказала Жинь. — Ще до того, як Червоний Імператор завоював Нікань.

— Переконливих доказів не існує. Це лише байки.

— Літописці Червоного Імператора відстежували весь імпорт до останньої в’язки бананів, — заперечила Жинь. — Сумніваюся, що вони перебільшували б дані про ворогів.

На Кітаєвому обличчі читалася недовіра.

— Звісно, але все це не означає, що члени Тріади й справді були шаманами. Імператор Драконів загинув, а про Хранителя Воріт ніхто не чув ще від Другої Макової війни.

— Можливо, він просто переховується. Можливо, він досі десь там, чекає наступного вторгнення. А може бути й так, що Цике — шамани? — раптом сяйнуло Жинь. — Ось чому ми нічого про них не знаємо. Можливо, вони єдині вцілілі шамани…

— Цике — просто наймані вбивці, — глузливо заперечив Кітай. — Вони ріжуть, убивають і труять. А не прикликають богів.

— Це з того, що знаєш ти, — сказала Жинь.

— А ідея про шаманів таки міцно тебе зачепила, еге ж? — запитав Кітай. — Жинь, це просто дитяча казочка.

— Літописці Червоного Імператора не вели б докладних записів про дитячу казочку.

Кітай зітхнув:

— Саме тому ти обрала вірування? Гадаєш, що зможеш стати шаманкою? Що зможеш прикликати богів?

— Я не вірю в богів, — заперечила Жинь. — Але вірю в силу. І вірю в те, що шамани мають джерело сили, не доступне решті. Вірю, що цього можна навчитися.

Кітай похитав головою.

— Я розповім тобі, що таке шамани. На певному етапі деякі майстри бойових мистецтв були по-справжньому могутніми, і що більше перемог вони здобували, то більше ширилося історій. Цілком можливо, що й вони самі підбурювали ці байки, вважаючи, що так наженуть страху на ворогів. Я не надто здивувався б, якби виявилося, що Імператриця вигадала ці розповіді про те, що члени Тріади були шаманами. Це допомогло б їй утримувати владу. А зараз вона потребує цього як ніколи. Воєначальники все більше збурюються. Ми за лічені роки від перевороту. Але якщо вона й справді Зміївна, чому ж просто не прикличе гігантських змій, щоб підкорити Воєначальників своїй волі?

Жинь не змогла вигадати достойного контраргументу для такої теорії, тож змовчала. Сперечатися з Кітаєм було марно. Він був такий переконаний у власній раціональності, в енциклопедичних знаннях із більшості тем, що йому було важко осягнути прогалини у своєму розумінні.

— Я зауважила, що лялькар не згадав, як насправді ми перемогли в Другій Маковій війні, — промовила Жинь трохи згодом. — Ну, знаєш. Спір. Різанина. Тисячі загиблих за ніч.

— Ну, зрештою, це була дитяча казка, — сказав Кітай. — А геноцид не приносить радості.

Наступні два дні Жинь та Кітай били байдики, віддавшись усім лінощам, на які не мали змоги в Академії. Вони грали в шахи. Відпочивали в саду, ліниво роздивляючись хмари та пліткуючи про однокурсників.

— А Нян таки нічогенька, — промовив Кітай. — І Венка теж.

— Венка сохне за Неджею ще від початку навчання, — сказала Жинь. — Навіть я це бачу.

Кітай звів брови.

— А хтось скаже, що це ти сохнеш за Неджею.

— Не мели дурниць.

—