Читати книгу - "Зламати ляльку Loly, Катерина Дако"

Гордій поблажливо хмикнув.

- Ти даремно відмовляєшся від того, чого ніколи не пробувала. Більш того, сьогодні ти зможеш подивитись, як це буває. Брати обіцяли пограти з якоюсь красунею на публіку.

Це і є той "сюрприз", про який говорив Гордій? Тоді не треба їй жодних сюрпризів!

- Так, ще сьогодні буде майстер-клас з шмагання батогом. Хочеш, теж побачимо.

Лола не хотіла. Ні сексу втрьох. Ні шмагання. Ні балонів...

- Не затискайся. Згадай, куди приїхала. Я ж не змушую тебе у чомусь брати участь. Але є люди, які одержують від цього задоволення. І це виглядає вкрай еротично. Втім, сама побачиш.

- Може, поїдемо додому? – тихо спитала. Але Гордій вдав, що не почув.

- Посидь тут, лялечка. Мені треба відійти на хвилинку, побачив партнера, треба дещо обговорити.

Лола нервово кивнула. Дивне у Гордія життя, коли твої ділові партнери беруть участь у порках, секс-оргіях та іншій дурниці. Якби її колеги в такому брали участь, вона потім згоріла б із сорому, зустрівши їх у робочій обстановці. А Гордію хоч би що. Втім, може чоловіки думають інакше? І те, що для дівчини соромно і навіть принизливо, для чоловіка – досягнення та перемога.

***

- Рада тебе бачити, - раптом почула Лола жіночий голос. І поруч із нею на стілець, де щойно сидів Гордій, приземлилася Марина.

Лола хмикнула:

- Це просто з ввічливості, чи справді рада?

Марина з цікавістю подивилася на дівчину.

- Ти ще й не дурниця. Тоді вдвічі рада.

– Чому саме?

- Що Гордій вдруге приходить сюди з тобою. Йому давно час завести постійну подругу. А може й наречену.

Лола мовчала, мов заворожена. Їй дуже хотілося дізнатися більше про особисте життя коханого чоловіка.

- А що, досі не було?

Марина знову з цікавістю подивилася.

- А то ти не знаєш, - хмикнула.

- Ні, не знаю. На роботі ніхто нічого конкретного не каже. А у Гордія я соромлюсь питати. Раптом розгнівається.

- Ще й тактовна...

Марина помовчала. Лола теж не знала, що сказати, як підштовхнути співрозмовницю на одкровення.

- Гордій ніколи не приходив сюди з дівчатами. Завжди розважався із місцевими. Не знаю, що там за межами клубу, напевно, були якісь зв'язки. Але навряд чи щось серйозне.

- Чому ви так вирішили? - не втрималася від запитання Лола.

Маринка скривилася.

- Давай на ти". Не люблю цих церемоній.

Лола мовчки кивнула.

- Розумієш, Гордій - він свою свободу дуже береже. Він із тих, хто краще з'їсть перед РАГСом свій паспорт.

Лола не вірила своїм вухам. Їй він місяць тому пропонував заміж, якщо погодиться на гру і витримає. 

І відразу накотили важкі думки. Виходить, варіантів може бути два. Ні, навіть три. Перший - Гордій просто її обдурив і одружуватися не збирається. Другий - він справді на ній одружується. Ну може ж бути, суто гіпотетично, що вона йому сподобалася... Ну і третій - Гордій придумає такі ігри, що вона змушена буде піти.

Лола не знала, що гірше – перший чи третій варіант. Але те, що, швидше за все, один з них - ось у це вірила практично напевно.

– А кажуть, що в нього вже є наречена. Наче в Німеччині, - озвучила вона думку, що її мучила. - Може тому й не одружується, що вже обіцяв комусь...

- То ти й про наречену не знаєш?Маринка дивилася на Лолу, явно прикидаючи в умі, розповідати чи ні.

- Декілька років тому Гордій закінчив навчання і поїхав з Європи, щоб почати переймати справи батька. Налагоджувати зв'язки, заводити знайомства, проводити угоди.

Марина знову помовчала. А потім наче зважилася.

- Ось на одних із таких переговорів батько познайомив його з Федором Пановим. Вони мали дуже багато спільних проектів, не знаю вже, в яких областях. А Панов мав доньку, дівчину шістнадцяти років. І дочка ця в Європі десь навчалася, начебто теж у Німеччині. Їх познайомили, коли донька приїхала на канікули до батька. А потім, через рік чи дві дівчина ця, нібито від нерозділеної любові до Гордія вени порізала. Гордій тоді знову в Європу відлетів, щоб дівчину заспокоїти і щоб від батька її подалі бути, хоч якийсь час. Бо той рвав і кидав. А виявилося, дівиця ця наркоманкою була, і їй справді Гордій сподобався, вона про цього татові свому безвідмовному сказала. А той пообіцяв, що поговорить із Введенським старшим. Не знаю, хто там з ким поговорив, але тато звісно хотів би свою торчкову доньку в добрі руки влаштувати. А вона була під кайфом, коли вени різала. Коротше, її відкачали, Гордій з нею був, вину свою відчував, а потім коли дізнався, що без нього його одружили, зовсім з котушок злетів. Гуляв з усіма поспіль. Чим більше і коротше – тим краще. Це зараз його трохи попустило. Тепер ось взагалі з тобою...

Лола слухала, боячись вставити хоч слово. Нарешті почало складатися розуміння того, чому чоловік став таким цинічним. Що тепер йому не цікаві прості стосунки. Потрібно підкорити, пограти, принизити, як колись принизили його самого.

І ще приходило усвідомлення, що хоч Лола і любить його, вона може просто не витримати, зламатися. Як лялька...