Читати книгу - "Пам'ятаю тебе, Олена Арматіна"

27-1

Наче загіпнотизована, Тамарі дивиться, як він наближається. Ось він біля замку, ось міцні руки хапаються за ліани, ривок, ще один. Легко видершись по стіні, він опускається поряд на підвіконня.

Очі в очі. Їхня лють зачаровує, вогняні іскри в сталевих очах заважають їй вдихнути.

Втративши рівновагу, вона летить – і падає прямо в сталеві обійми. Він тримає її міцно, але так ніжно.

Секунда... Інша... З дивним виском, слухняний мовчазному наказу хазяїна, вилітає за двері Морок, що не впорався зі своїми обов'язками охоронця...

Ще мить…

Гаряча міць його рук  віддається хвилею по всьому тілу, раптовим солодким імпульсом пронизує низ живота.

Вона невпевнено намагається вирватися з його обіймів. Але він не відпускає. А натомість,  схиляється до зарум’яненого обличчя і легко,  наче пір’їнкою, торкається губами її губ. Обережно відводить за вушко прядку волосся.

Він на мить відстороняється,  щоб  подивитися їй в очі. А Тамі раптом,  не стримавшись, сама потягнулася за ним губами. Але,  побачивши смішинку в чоловічих  очах та довольну посмішку,  навіть застогнала від  відчаю. Хіба ж  можна так демонструвати свою  слабкість та раптово спалахнувше бажання!

Немов отримавши карт-бланш, він у відповідь одним рухом рве на ній сукню. Кидає дівчину на подушки.

Жар затоплює все ніжне тіло, починаючи з тих місць, де він торкається губами,  розходиться палкими хвилями, як від кинутого у воду каміння.

З останніх сил вона відштовхує його руки - але ельф легко заводить їх за голову ... Зап'ястя схоплені в полон сильних довгих пальців, підняті над головою і притиснуті до ліжка. Від того, що кожна клітина тіла стала раптово неймовірно чутливою, їй було так боляче!

Тим солодким болем, що молить не зупинятися.

- Не опускай долоні, - дав наказ  чоловік хриплим,  низьким голосом. Випустив її зап’ястки,  трішки почекав,  наче перевіряв,  чи не ослухається вона його.

Не ослухалася. Лише дивилася йому у вічі своїм п’янким,  пристрасним поглядом.

- Хороша дівчинка. Нічого не бійся,  я тебе не скривджу.

І чомусь вона у той момент повірила йому. Віддалася повністю  на розсуд його долонь, поцілунків, п’янкого жару хриплого дихання.

Він прикушував і кусав, гладив ніжно кінчиками пальців і дряпав... Тамарі вже не розуміла, де він її чіпає, як і куди цілує. Вся її шкіра горіла, тремтіння пробігало по тілу, досягаючи найвіддаленіших місць. А потім туди діставався і він – пальцями,  вустами...

І коли він увійшов у неї, одразу, на межі грубості, глибоко – то був такий жорсткий і гарячий, що Тамарі вигнулась і закричала.

Від насолоди, що солодким болем пронизував її від п’ят і до кінчиків пальців, від  якої щедро змішалися жар, спрага та біль.

Вона його ненавиділа за те, що зробив її тіло невимовно м’яким та податливим. І водночас  бажала.  Відштовхувала та просила, подаючись ближче до нього. Не розуміла, що саме шепотіла йому в гарячці, палаючи від його поцілунків і цілуючи у відповідь, відлітаючи у безсвідомість від його наполегливих, сильних, невтомних рухів.

Все ще приходячи до тями після пережитого, відчуваючи тремтіння у всьому тілі, Тамарі кинула крадькома погляд на чоловіка, що нерухомо лежав поряд.  Його тіло  було вкрите крапельками поту. Груди високо здіймалися від  тяжкого дихання. Вона стільки хотіла його спитати, а він, здається ... спить?! Вона ж навіть не знає його імені!

Щойно кричав від  пристрасті, гарчав – а тепер спить!

Тамарі помахала ручкою перед заплющеними очима. Він тільки зацмокав губами у відповідь.

-М-м-м які губи, - раптом відволіклась,  на мить забувши про своє  обурення.

Що вони тільки-но витворювали!  Тамарі відчула, що червоніє – від кінчиків пальців на ногах і до самої верхівки. Різко розплющивши очі, вона більше хвилини уважно розглядала голий чоловічий торс - широкий зверху і такий вузький знизу, у стегнах.

Ну, та гаразд… Треба все-таки знайти Велму та Тассю. Тамарі тільки-но зібралася тихенько встати з ліжка, як на неї лягла чоловіча нога. Та де там лягла, просто придавила до ліжка. Вона нервово озирнулася – спить!

Спроба звільнити свої ніжки з-під його ноги ні до чого не привела, і вона вирішила поки що просто обережно одягнуться. Мусить же він колись повернутись на інший бік. Повільно, намагаючись не потурбувати ельфа, вона звісилася з ліжка, однією рукою спираючись на підлогу – а іншою намагаючись дістати сукню. Вірніше те, що від неї лишилося.

Вітерець пронісся по голій попі та її ... Тамарі завмерла - в той же момент відчула на собі ласкаючу долонь:

- Мені подобається те,  що я бачу, - почула вона хриплуватий чоловічий голос.

Від відчуттів, що наринули так несподівано, збився ритм серця, мурашки пробігли по спині. Але справжнє задоволення було ще попереду. Він різко повернув Тамі в ліжко. Шорсткі подушечки пальців знайшли її спрагли за ласкою соски, стискаючи їх і відтягуючи, розтираючи.

Його несподівана і привітна усмішка, плавні рухи, повільний, але непохитний натиск - все буквально кричало, що вона потрапила в лапи до справжнього ласунчика-хижака. Її вже почало трусити від бажання, а він… Він  раптом зупинився. Завмер і прислухався.

За зачиненими дверима щось відбувалося – чувся галас, якась метушня. Гучний голос пролунав, наче грім серед  ясного неба:

- Грант, народжений Сельфідами! Відклич своє чудовисько - мені потрібно побачити мою дочку!!

Якусь мить його погляд ще пестив її, потім - смачний поцілунок у кінцівку носика.  Граціозний і хижий, ніби дика кішка, він зіскочив з ліжка, натягуючи на ходу шкіряні штани.

Тамарі не могла відірвати погляду від його розкішних стегон, плечей,  спини.

- Грант, - ніби прошелестіла вона, смакуючи на язиці ім’я,  яке щойно взнала.

Ельф, відчиняючи двері обернувся, і виправив її:

-Я - твій Грант,а ти -  моя Тамарі.

І вийшов за двері, щільно зачинивши їх за собою.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно