read-books.club » Драматургія » Івона, принцеса бургундського. Шлюб. Оперета, Вітольд Гомбрович 📚 - Українською

Читати книгу - "Івона, принцеса бургундського. Шлюб. Оперета, Вітольд Гомбрович"

341
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Івона, принцеса бургундського. Шлюб. Оперета" автора Вітольд Гомбрович. Жанр книги: Драматургія. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 40 41 42 ... 51
Перейти на сторінку:
галоп, гей у галоп, галоп, галоп.

Галопом ми мчимо учвал!

(Завмирають.)

ШАРМ (поволі відходить углиб сцени, Владислав слідом за ним): Нудьга. Печія. Нефагт, ледь не інфагкт. Владиславе, згоби-но мені ін’єкцію. (Владислав робить.) Чого ж вона так довго не виходить?

ВЛАДИСЛАВ: Теперка вже тре тилько виглядати!

ШАРМ: І вона завжди сідає на ту лавку?

ВЛАДИСЛАВ: Завжди-презавжди.

ШАРМ: Дай-но того злодійчука. (Владислав виводить Злодійчука на повідці із-за куща). А чого ти його отак, на повідці?

ВЛАДИСЛАВ: Та бо ж він під судом був. Для певності.

ШАРМ: Ну, гагазд. Чи ти втлумачив йому в голову, що тгеба гобити? Повтогюю ще газ. Вона сидить. Як завжди, на тій лавчині, чекає на пгиятельку. На мій знак цей злодюжка закгадається ззаду і хап... щось там цупить у неї — сумочку або хустинку... Тоді я — хап злодюжку і пгедставляюся... ба, ба, звісно. Ясна гіч, за такої ситуація я не тільки маю пгаво, а й пгосто зобов’язаний пгедставитись... А потім запгошую її на вечегю — і побачимо, ха-ха-ха, Фірулетову магмизу! Куплю їй муфту.

ВЛАДИСЛАВ: Усьо так і буде, з вашої ласки...

ШАРМ (начебто присоромлений): Знаєш, Владиславе, ти згозумій, ти збагни, не май мені за зле, я спгавді не хотів би вдаватися по допомогу такого поганця, але не бачу, спгавді не бачу, гозумієш, Владиславе, ну як міг би я, особа з моїми манегами, з товагиства, з моїм виглядом, як я можу отак пгосто зачепити якусь кізочку на лавочці під хгамом... Бо якби це була кокотка або віконтеса, або гегцогиня, або балегинка, або заміжня, або актгисулька — то інша гіч... Але ж не можу я зачіпати таку козу! На лавочці! У сквегі! Навіть не знаю, як я міг би вклонитися їй з дистанції у десять кгоків! Ce n’est pas mon genre[18], ти, гозумієш, Владиславе! А такий кгимінальник і бгодяга може, йому однаково, може не пгосто підійти, не будучи пгедставленим, а й навіть добгатися до її гагдегоба або й до погтмонетки! Пгошу дуже! Я не можу! Він може. Дивний якийсь, напгавду, устгій у пгигоді: я не можу, він може. Отож, ти гозумієш, Владиславе, коли він її... пгодегустує, тоді я вже матиму пгивід до знайомства. А потім куплю їй муфточку й кольє. Ти гозумієш, Владиславе?

ВЛАДИСЛАВ: Усьо так і буде. О-хо-хо, йде! (Ховається разом зі Злодюжкою за кущ.)

Акорд органа.

Із храму виходить Альбертинка разом з Батьками.

МАТИ: Проповідь нашого прелата, яка ж вона, ця проповідь нашого прелата, ох, оце вже мені проповідь, така вже проповідь... Альбертинко, тримайся струнко!

БАТЬКО: Дощу не буде, але сонце теж щось наче... отак... якось... теє...

МАТИ: Цього року кучерики трохи спадають на лоба. З буклею над вушком. Ти бачила, Тинко?

БАТЬКО: Сонце того... теє.. бо й дощу не-е...

МАТИ (до Альбертинки): Що ж ти так ногами кривуляєш, ну чого ти так отими своїми ногами все кривуляєш і кривуляєш? Тинко! Каро Божа! Люди дивляться!

БАТЬКО: Гей! Поглянь, мамо! Бачиш отого, отам?..

МАТИ: У фраку?

БАТЬКО: А бодай би я тріс! Це Шарм!

МАТИ: Шарм? Шарм? Шармусь? Шармулик? Глянь, Тинко, ні, не дивися, що тобі до того, дивися прямо перед собою, каро Божа!

БАТЬКО: У фраку! Знати, прямо з казино, але, мабуть, не до храму, ги-ги-ги!

МАТИ: Що ти, Тинко? Лишаєшся?

АЛЬБЕРТИНКА: Я мушу зачекати Ядзю.

МАТИ: Каро Божа, щоби ти не запізнилася на обід. А куди не слід, не витріщайся. Поправ собі кучерик за вушком. Де твоє рукоділля? Візьми рукоділля, очима не стріляй.

БАТЬКО: Ходи, мамо, ходи, а то запізнимося...

Батьки виходять.

Альбертинка сідає на лавці з рукоділлям.

АЛЬБЕРТИНКА: Мухи. О, мухи. Ядзя. Дерево. Спека. Спека. (Позіхає.)

Шарм шарманськи проходить перед нею в шапокляку.

Альбертинка стріляє очима, крадькома позіхає.

Шарм повертається, знову проходить.

Альбертинка стріляє очима.

Шарм знову проходить.

Альбертинка стріляє очима.

Шарм знову.

Альбертинка стріляє очима.

Шарм іще раз.

АЛЬБЕРТИНКА. Ой-ой! Чого це він? Я спати хочу... (Засинає.)

Шарм подає знак Владиславові, який виходить із-за куща зі Злодійчуком. Нові знаки Шарма. Владислав спускає Злодійчука з повідця, а той, виконавши на волі кілька піруетів, підкрадається до Альбертинки й доволі довго її обмацує.

ШАРМ: Чого він так довго?

АЛЬБЕРТИНКА (крізь сон): О-о-о...

Злодійчук зриває з її шиї медальйон і тікає в бік Шарма, а той збиває його з ніг.

Грім.

Вітер. Буря, негайно вщухає.

ШАРМ: Мегзотнику!

ВЛАДИСЛАВ. Ах, пройдо, пройдо!

ШАРМ (підходить до Альбертинки з медальйоном, який він відібрав у Злодюжки): Дагуйте, пані, що я насмілююся заговогити з вами, адже мене ніхто вам не відгекомендував, але щойно цей злодюжка зловжив вашим безневинним сном і насмілився потягти цей медальйон. Я визнав за обов’язок негайно втгутитись. Однак виявив, що звегтаюся до вас попги те, що мене вам не відгекомендували. Ггаф Гімалай.

АЛЬБЕРТИНКА: О-йо-йой.

ШАРМ (співає й танцює):

Бо я ггаф Шагм!

Ловець на дам!

Гульвіса Шагм,

Безпутник Шагм,

Гей, гегцогині і ггафині,

Міщучки, швачки і мулатки.

Ох-ох, безцінний. Ах, незгівнянний,

А які ж у мене вусики, монокль і ціпочок!

Бо я ггаф Шагм —

Ловець на дам!

АЛЬБЕРТИНКА (співає й танцює):

Я Альбертинка,

Ах, дівчинка-картинка!

Це ніжна ручка моя,

Це зграбна ніжка моя!

Це моє вушко, це мої зубки.

Це носик мій, ой-ой, не твій!

А тут ще усточка мої!

О ти мій сон, чарівний сон!

О ви, о ви, чарівні сни...

Ах, зубки мої, ах, губки мої, ах, язичок мій, так-так, мій, бо він не твій.

Ах, вушка мої, ах, оченята мої, ах, пальченята мої, ні-ні, це не твої.

Ах, декольте моє-є-є,

Воно моє, а не твоє,

О ти мій сон,

О ти мій сон...

Чарівний ти мій сон!..

ШАРМ: Чагівний ти мій сон!

Якщо я вже мав честь вам відгекомендуватися, то чи вільно буде мені пегепочити хвилинку на цій лавчині біля вас, на якнайбільше догечній відстані?..

АЛЬБЕРТИНКА: Будь ласка!.. Пан граф такий ласкавий! Що це? Я спала? Що мені снилося?... Начебто рука... (Присоромлено.) О-о... Такий сон! Рука начебто якось отак... (Крадькома підозріло зиркає на Шарма, торкається до декольте...)

ШАРМ (сконфужений): Це, власне, той злодюжка...

АЛЬБЕРТИНКА: Злодюжка?

ШАРМ: Хіба ви нічого не знаєте?

АЛЬБЕРТИНКА: Що? Спека. Я заснула й бачила такий сон... Рука (підозріло дивиться на Шарма). Але чого ви тут, графе, сидите, що воно вам, графе, нащо ви поряд із такою, як я?..

ШАРМ: Чи мені таки буде дозволено згобити легковажний натяк

1 ... 40 41 42 ... 51
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Івона, принцеса бургундського. Шлюб. Оперета, Вітольд Гомбрович», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Івона, принцеса бургундського. Шлюб. Оперета, Вітольд Гомбрович"