Читати книгу - "Як Україна втрачала Донбас, Денис Казанський"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Цинізм цієї заяви приголомшував. Як відомо, 19 січня з’явилися перші жертви серед протестувальників, а луганська влада не тільки не співчувала загиблим, а й висловилася в дусі «самі винні», не згадавши про відповідальність правоохоронців.
На тлі ескалації подій у Києві дані загострювалася обстановка і в тих регіонах, де переважно підтримували опозицію. 23 січня тисячі львів’ян заблокували площу перед Львівською облдержадміністрацією. Люди увірвалися до будівлі, вимагаючи зустрічі з губернатором Олегом Салом. Вони заявили йому, що «відтепер беруть владу в свої руки». Під тиском Сало написав заяву про відставку. Слідом у відставку подав і волинський губернатор Борис Климчук. У декількох регіонах західної та центральної України прихильники Майдану взяли під контроль обласні адміністрації.
25 січня Партія регіонів знову організувала в Луганську масштабний мітинг на підтримку Януковича. Більшістю серед присутніх були робітники заводів «Маршал» та «Автомотозапчастина», що належали двом відомим луганським регіоналам — нардепу Сергію Горохову та депутату облради Андрію Нєдовєсу. Промовці знову вимагали «навести лад» та застосувати «жорсткі заходи». Події у Києві було названо «державним переворотом».
«Ми звертаємося до президента України як до гаранта Конституції, до обраних нами депутатів Верховної Ради, до всіх представників державної влади з вимогою негайно навести лад у Києві і відновити законність на всій території країни. Проявити твердість та послідовність у захисті конституційного ладу України. Захистити мешканців нашої держави від громадянського протистояння, застосувавши всі потрібні законні дії та жорсткі заходи, аж до введення надзвичайного стану», — говорилося у резолюції мітингу.
Паралельно у соціальних мережах «Одноклассники» та «Вконтакте» почався розгін пліток про «вихід східних областей зі складу України» та про приєднання до Росії. В усіх цих вкидах фігурував добре відомий нам депутат Луганської облради Арсен Клінчаєв. По суті, він же першим і починав озвучувати ці ідеї від свого імені.
«Ми не хочемо розколу країни і не дозволимо цього. Але я переконаний, що якщо влада в державі дістанеться фашистам, Схід України цього не потерпить. Схід чекає, хоча у багатьох сверблять руки. І багато хто готовий, так би мовити, «повеселитися». І я не виключаю можливості, що східні області, якщо влада в державі перейде до рук мітингувальників, не захочуть жити в такій Україні і возз’єднаються з Росією», — говорив Клінчаєв в інтерв’ю журналістам видання «Восточный вариант».
До кінця січня стало зрозуміло, що влада поступово спливає з рук Януковича. Але, незважаючи на рішучі заклики земляків розправитися з Майданом, президент зволікав. І це зволікання лякало донбаських чиновників. У ситуації, що склалася, вони, як і в 2004 році, намагалися мобілізувати свій електорат старими перевіреними методами. Людей почали лякати радикалами та фашистами із західної України, які нібито збиралися приїхати на Донбас та влаштувати в регіоні заворушення. І мешканці східних областей, налякані подіями в Києві, знову повірили цим страшилкам.
Одним із тих політиків, що цілеспрямовано розпалювали істерію у Донецьку, був секретар міськради Сергій Богачов. Уранці 27 січня він зробив заяву, яку відразу ж показали на місцевих телеканалах, підконтрольних Партії регіонів. Богачов заявив, що у бік Донецька рухаються вісім автобусів із членами «Правого сектору», які нібито збираються захопити будівлю Донецької ОДА. Майже одразу після цієї заяви до будівлі адміністрації почали стягуватися автобуси з шахтарями державних шахт. Разом зі співробітниками «Беркуту» шахтарі мали захищати будівлю від штурму неіснуючих «загарбників». На питання журналістів про те, хто дав наказ шахтарям приїжджати до ОДА, губернатор Донецької області Андрій Шишацький відповів, що такого рішення не ухвалював, і гірників прислали за рішенням трудових колективів.
Сотні шахтарів у помаранчевих касках цілий день безглуздо тинялися в околицях адміністрації. При цьому деякі донеччани, налякані чутками про автобуси з фашистами, приймали їх за активістів «Правого сектору». Влада нагнітала істерію, але у підсумку бандерівці в місті, звичайно, так і не з’явилися. Сергій Богачов пояснив їхню відсутність тим, що автобуси з націоналістами нібито не доїхали і розвернулися на кордоні Донецької області.
У Луганську того ж дня, 27 січня 2014 року, офіційним розпорядженням голови обладміністрації Володимира Пристюка було створено «Штаб із забезпечення громадського порядку та стабільної роботи підприємств». Пристюк цілком серйозно побоювався «заїзду інших людей» на територію області і навіть доручив узяти під контроль продаж бейсбольних бит у магазинах. Ніхто прямо не озвучував, звідки чекають «гостей», але із загального контексту інформаційного поля виходило, що йдеться про все той же «Правий сектор», який зображувався у російській та українській провладній регіональній пресі могутньою та численною організацією. Для боротьби з радикалами місцева влада почала створювати так звані «народні дружини».
«У зв’язку зі спробами штурму облдержадміністрацій у Харківській та Запорізькій областях низка громадських організацій Луганської області виступили з ініціативою взяти на себе функцію щодо забезпечення громадського порядку та захисту земляків від радикалів, які здійснюють безчинства. Депутати Луганської облради повністю підтримують цю ініціативу громадських організацій», — говорилось у зверненні облради з цього приводу.
«Я б хотів звернутися до тих вояжерів, які намагаються заїхати на луганську землю. Ви повинні знати, що у нас живуть дуже порядні, хлібосольні люди. Ми любимо зустрічати гостей, ми завжди їх нагодуємо, напоїмо, ми любимо і пісні співати, ми і подарунки даруємо. Але крім того, що ми любимо відпочивати, ми любимо ще й працювати. У нас сьогодні стабільно працюють усі підприємства, тому що люди розуміють, що треба нагодувати і сім’ю, і країну, і, на жаль, нероб. Я вас просто попереджаю, що якщо якісь хлопці спробують приїхати в Луганську область і встановити свої порядки, влаштувати тут дебош, хаос, вони отримають по зубах і дуже боляче. Тому що нашому терпінню сьогодні теж приходить кінець», — говорив губернатор Володимир Пристюк 28 січня 2014 року.
31 січня голова фракції Партії регіонів у парламенті Олександр Єфремов теж почав лякати луганчан «приїжджими».
«Я сьогодні розмовляв із продавчинею в одному з великих магазинів нашого міста. І вона мені каже: «Олександре Сергійовичу, у нас у місті з’явились якісь люди, якісь невідомі особи». Я кажу: «Може, тобі це здається?». Вона каже: «Ні. Я все життя пропрацювала в торгівлі, і я дуже чітко розрізняю тих людей, які місцеві, і тих, хто приїжджі. Я
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Як Україна втрачала Донбас, Денис Казанський», після закриття браузера.
