Читати книгу - "Відродження-3, Кулик Степан"

«Увага! Вам пропонується виконати друге тренувальне завдання у ланцюжку квестів «Проект «Очищення». Виберіть на карті одне з місць, позначених Хантерами, як осередок можливої ​​небезпеки, та здійсніть розвідувальний політ. Нагорода – 200 очок досвіду»

От же ж. Жартівники, трясця. Типу, я такий тупий, що сам би не здогадався? І нагорода, як глузування. Ще б 10 мідяків пообіцяли до комплекту. Втім, все у скарбничку. Зайвим не буде.

— Мала, — пригорнув Сашку, що дивилася на мене з цілим списком запитань в очах. — Все добре. Я ще відлучусь на кілька годин, а ти йди додому.

— Але…

— Знаю, розумію… Обіцяю, щойно все більш-менш прояснитися з найближчими цілями та завданнями, покатаю тебе та Оленку.

— Я не про…

— І нікуди без тебе не полізу.

— Присягни.

— Чесне слово. Щоб мені більше ніколи твоїх відбивних котлет не їсти.

— Клоун.

— В сенсі? — Роблю круглі очі. — Ти вважаєш, що в світі є щось смачніше за твої котлети. Та ти просто… святотатець. Ось хто…

— Я ж кажу: клоун, — махнула рукою дівчина і мстиво додала. — На вечерю спізнишся — розігрівати не буду.

— Та я раніше повернуся. Сьогодні жодних пригод. Правду кажу. Точно, точно…

— Ну, ну…

Сашка пішла в будинок, а я нарешті зміг приділити увагу андроїду.

— Вітаю.

«Доброго дня, людино Лео-Нід»

— Скажи, яке у тебе завдання?

«Активовано програму «пілот-охоронець». Додаткове завдання: Підпорядкування та виконання наказів людини Лео-Нід. Статус — принципал. Повний допуск. Заборонено змінювати базові налаштування. Функціонування обмежене 50-ма метрами від підконтрольного літального апарату з бортовим комп'ютером якого буде проведена синхронізація мого головного процесора. Повний боєкомплект. Заряд енергетичних елементів — 99,8%. Стан — режим економії ресурсів»

— Прийнято. Даю тобі позивний «Пілот». Наказую підключиться до автопілота вантажного флаєра. З цієї хвилини і до скасування наказу — ти пілот вантажівки. Ну і його охоронець. За сумісництвом. За моєї відсутності, нікого до транспорту не підпускати. За потреби дозволяю відкривати попереджувальний вогонь. Вогонь на поразку застосовувати лише у разі явної загрози несанкціонованого проникнення на борт та спроби захопити флаєр.

«Прийнято. Виконую»

«Стій! Доповнення. Встановлюю пароль допуску. Людина, яка назвала його, отримує права тимчасового користувача. Пароль: «Не підкажете, як пройти до бібліотеки?»

«Прийняв. Занесено до оперативної бази»

«Увага! Ви можете прийняти до групи неігровий персонаж «Андроїд-&#%&0». Прийняти? Так/Ні?»

Прийняти.

Члени групи «Свої»:

1. Олександра Малиновська, «Горобчик» — 5 рівень

2. Дрон ВР-2, «Птах» — 12 рівень

3. БР клас "Штурмовик", "Бронек" — 58 рівень

4. ТБР-012 клас "Визволитель", "Залізний Дроворуб" — 12 рівень

5. Олена Кальміус, «Лисиця» — 4 рівень.

6. Андроїд Хантерів, «Пілот» — 62 рівень.

Андроїд потопав до вантажівки, а я попрямував до Касперського, який все ще продовжував з захопленим виглядом обмацувати і оглядати флаєр. На півдорозі зупинився. Чорт, зовсім забув.

«Дроворуб! Злазь із кузова. Завдання: охорона будинку та прилеглої території всередині огорожі»

«Прийнято»

«Нагадую. Свої — усі члени групи «Свої». Пароль: «Горобчик»

«Прийнято»

— Ну що? Ти готовий? Політаємо?

— В сенсі?

— А який ще сенс може бути у слова «політаємо»? — я торкнувся корпусу катера, і він, визнавши мене своїм господарем, слухняно відчинив двері до кабіни. — Заповзай.

— Еее… Я не… Ти впевнений?

— Не зрозумів? Ти ж збирався зустрітися з Феліксом? То я підкину. Зуб даю, це його вразить. І перемовини пройдуть на належному рівні.

— Гм… Взагалі… Мабуть, так… Чорт… А ти вмієш керувати цією штукою?

— Вмію. Сідай.

— Гаразд…

Касперський невпевнено видерся на пасажирське сидіння і вчепився в нього обома руками.

— Ти боїшся, чи що?

— Просто ніколи раніше не літав, — прошепотів той.

— Розслабся. Ці апарати влаштовані так, що навіть за поломки плавно приземляються. Плюс — захисне поле. Загалом, доки ти в кабіні, то перебуваєш у повній безпеці.

Говорячи все це, я зачинив двері та перевів тумблер у режим активації двигуна.