Читати книгу - "Відлюбилося, Інна Турянська"

   Тімоха нахабно стояв навпроти дивлячись на жалюгідні спроби дівчини звільнитися.

— Нагадаю, що ти сама мене сюди затягнула, – говорив відчуваючи її тепло.

— Так, а ну випусти мене! — продовжувала смикатись дівчина. 

— І не подумаю, —хмикнув Тимофій, — мене все влаштовує так як є.

— А от мене ні, я…я не маю чим дихати, — обурливо кричала.

— Що можеш свідомість втрати? — сміявся він.

— Цілком, — буркнула.

— Прекрасно, — нахабно всміхнувся хлопець, — Завжди хотів попрактикуватися у наданні першої домедичної допомоги, а саме у штучному диханні рот у рот. Перейдемо, так би мовити, від теорії до практики.

    Каріна знову спалахнула маковим вогником злості на щоках.

— А ти таки цікава квітка, от з першого погляду виглядаєш милою ромашкою, а як розізлити розпалюєшся як мак, — сміявся він.

     Але невдовзі вони почули сторонній сміх з боку, це Олена не втрималася і реготала зиркаючи то на Каріну то на Тімоху.

— Ти правду кажеш, Тимофійку. Каріна виглядає самою скромною в нашій групі, а зустрічається виходить з самим тріпливим хлопчиком, — сміялася підморгуючи Тімосі.

    Каріна зрештою звільнилася з його обіймів і розгнівано дивилася на хлопця. Тимофій лиш посміхався, потім швидко притяг дівчину до себе обіймаючи за плечі.

— Так, Оленко, ми зустрічаємося, — говорив сильніше притискаючи Каріну, — Можеш повідомити всім, — демонстративно чмокнув Каріну в щічку.

    Оленка пішла залишаючи цих двох, одного, що радів як безумець, іншу, що злилася безумно. 

— Тепер тобі не відвертітися від мене, — розсміявся Тимофій. — За кілька днів весь коледж знатиме, що ми пара, — підморгнув він їй.

    Каріна вірила в те, що щастя любить тишу, але вже сталося як сталося. Ну полюбила вона такого безголового хлопця, так що ж тепер? Так він ж теж полюбив таку дивакувату дівицю як вона. 

— Ромашечко навіть не думай, що ми йтимемо назад нарізно. Руку свою сюди дай, — простяг він їй свою долоню. — Я ж про вивих не жартував. 

Лише тепер Каріна зрозуміла, що його і справді боліла нога. Несміливо підняла штани, дійсно нога трохи опухла. 

— Треба, мабуть, до лікаря, — прикусила губи.

— Я сам лікар, — підморгнув він їй, — Звичайний забій, за кілька днів пройде.

— Ти певен? 

— У чому? 

— У тому, що пройде? 

— Я певен, що мої почуття до тебе не пройдуть ромашко, — підморгнув він їй. 

— Я про забій, — розчервонілась дівчина.

— Ааа, — включив дурника Тімоха. — Це все пройде, Карінко, — торкнувся він її обличчя. 

— Ходімо, наша маршрутка приїхала, — взяла його за руку Каріна.

###

 Схоже Карінці тепер ніяк не відвертітися від Тімохи)) але вона наче й не проти;)

Так, а ну зізнавайтеся чи прогулювали коли не будь пари з тим, хто вам подобався?))