Читати книгу - "Няня для олігарха, Роза Фаєр"

Що ж, тільки восьма година ранку. До вечері ще багато часу, спати не хочеться і чим же мені зайнятися. Може б то в душ сходити...ідея спокуслива. Не до Сергія, звісно,а у свій. Все ж,ці його двоякі жарти мене трохи напружуюсь,а що як він не бреше. Може і справді не проти зі мною переспати. Але,що мені з цього. Правда, для здоров'я не завадить,бо ще один місяць і я під час. ПМС просто накинуся на нього,бо ближче нікого не буде.

Хоча.. думаю, що він просто жартує. Господи,на що я схожа. Я оглядаю себе в дзеркало і просто жахаюся. Ніс розрух, під очима,наче синці хтось набив. Вся в крові і ще з напів мокрим волоссям. Та я на опудало схожа,а ще думала, що Сергій серйозно хоче мене в душ до себе покликати. 

Він це напевно просто з жалості до мене запропонував. Так,душ поки відміняється,бо тут терміново потрібен лід, щоб врятувати ніс, обличчя і сьогоднішній вечір. Якщо це не допоможе,то я нікуди не піду. Я не хочу виглядати, наче б то з психушки втекла,а хочу бути впевненою і красивою. Тому, якщо ніс не вдасться врятувати,то повечеряємо вдома. А що. Маргарита Семенівна готує не гірше,ніж в ресторані. 

Я нарешті знаходжу в морозильній камері лід. Відчуваю блаженство,коли прикладаю його до обличчя.

-Надіє, що сталося,-чую занепокоєння Маргарити Семенівни. Знаєте, як кажуть. Про вовка,промовка.

-Потім,все потім,-біжу я з кухні назад у спальню.

Потрібно привести себе в порядок. Я хочу кудись піти і відпочити. Цікаво,а куди він хоче мене повести...