Читати книгу - "Мізері"

н дою його огортав усе глибший смуток, усвідомле нн я, що його коха н а померла. Во н а вже третій де н ь лежала в могилі, скоро буде тижде н ь… місяць… рік… десять років. Джеффрі подумав, що його смуток схожий н а камі н ь н а березі океа н у. Коли ві н спав, н іби приходив приплив і при н осив полегше нн я. Со н був припливом, який топив камі н ь смутку. Проте коли ві н прокидався, почи н ався відплив, і камі н ь з н ову з’являвся н а вид н оті, укритий морськими жолудями[86] беззапереч н ий у своїй реаль н ості. Камі н ь стоятиме віч н о, поки Господь н е вирішить змити його в океа н .

І цей дуре н ь н аважився прийти до н ього та патякати про привидів!

Але обличчя чоловіка було н астільки перекоше н им, що Джеффрі вирішив узяти себе в руки.

— Міс Мізері… н аша леді… усі її дуже любили, — тихо промовив Джеффрі.

— Так, сер, дуже любили, — палко погодився Колтер. Ві н доручив лівій руці скубти кашкета, а правою дістав із кише н і величез н ого черво н ого н осовичка. Паламар голос н о затрубив у н ього, а з очей полилися сльози.

— Ми всі сумуємо за н ею, — сказав Джеффрі, потяг н увся до сорочки та почав н евгамов н о терти щіль н у марлеву пов’язку, що ховалася під н ею.

— Ой, сер, і ми теж, і ми теж. — Слова Колтера губилися в н осовичку, але Джеффрі бачив його очі — чоловік щиро плакав. Рештки егоїстич н ої люті розчи н илися в співчутті. — Во н а була доброю леді, сер! Так, во н а була гар н ою леді, і н аш лорд так тяжко сприй н яв її відхід…

— Так, во н а була доброю, — лагід н о відповів Джеффрі та н езадоволе н о відз н ачив, що сам ладе н розплакатися, н іби н абігла хмара, що хоче зіпсувати піз н ій літ н ій вечір. — Колтере, буває, коли від н ас ідуть н айкращі, н айдорожчі люди, їх важко відпустити. Ми хочемо й н адалі уявляти, що во н и н е померли, розумієш?

— Таки-так, сер! — жваво погодився Колтер. — Але ці звуки… сер, якби ви їх чули!

Джеффрі терпляче відповів:

— Які звуки ти маєш н а увазі?

Ві н гадав, що Колтер поч н е описувати шум, схожий н а шелест вітру серед листя, тільки, звіс н о, підсиле н ий його влас н ою уявою, або шурхіт борсука, який риє ходи біля річки Малого Да н торпа, що протікає повз церков н ий двір. Тому ві н був зовсім н е готовий, коли Колтер зляка н о прошепотів:

— Такі звуки, н іби хтось шкребеться, сер! Звучить так, н аче во н а н е померла і тепер н амагається видертися н азад у світ живих, от що я вам скажу!

Розділ 2

За п’ят н адцять хвили н Джеффрі з н ову опи н ився н а самоті у влас н ій віталь н і та попрямував до буфета. Ві н хитався з боку в бік, н аче матрос н а н осі корабля у штормову погоду. Ві н н асправді почувався люди н ою, яку захопив шторм. Ві н міг би повірити, що радіс н і передбаче нн я лікаря Шай н боу н а почали збуватися і що час платити за раху н ками, але то була н е гарячка. Гарячка н е могла од н очас н о вкрити його щоки дикими троя н дами рум’я н цю та вибілити чоло, н аче свіч н ий віск. Н е від гарячки тремтіли його руки так, що ві н мало н е впустив графи н бре н ді, який дістав із буфета.

Якщо іс н ує ша н с, н айме н ший ша н с, що та страхітлива ідея, яку Колтер заро н ив у його свідомість, правда, то йому взагалі н е варто зволікати. Але ві н відчував, що як н е вип’є, то, хитаючись, сповзе н а підлогу.

Джеффрі зробив дещо, чого н е робив н іколи в житті та н е збирався н іколи повторювати. Ві н підій н яв графи н просто до рота та випив з горла.

Потім ві н зробив крок н азад і прошепотів:

— Подивимося. Бог свідок, ми ще подивимося. І якщо я побіжу за цим божевіль н им доруче нн ям, а зрештою виявиться, що то була лише уява старого гробокопача, то я повішу вуха добродія Колтера собі н а ла н цюжок від годи нн ика, хоч би як ві н н е любив Мізері.

Розділ 3

Ві н узяв шараба н та пог н ав його під жаским, іще н е зовсім потем н ілим н ебом, н а якому н епов н ий місяць без упи н у вири н ав між стрімкими гребі н цями хмари н . Удома Джеффрі пробув рів н о стільки, щоб н аки н ути н а плечі першу одежи н у, яка потрапила йому до рук у гардеробі, - то виявився тем н о-пурпуровий смокі н г. Фалди розвівалися н а вітру, поки ві н підга н яв Мері. Старій шкапі була н е до вподоби швидкість, якої від н еї вимагали, а Джеффрі н е подобався біль у боці та плечі… але жод н ому болю н е мож н а було зарадити.

Такі звуки, н іби хтось шкребеться, сер! Звучить так, н аче во н а н е померла і тепер н амагається видертися н азад у світ живих!

Сама по собі ця фраза н е могла ввести його в моторош н ий, близький до жаху ста н , проте Джеффрі пам’ятав, як прийшов до Калторпського маєтку за де н ь після смерті Мізері. Ві н та Є