Читати книгу - "Зцілення душі, The goddess Aphrodite"

Домінік не зрушував з місця, але його погляд більше не був таким холодним. Його внутрішня боротьба тривала, і хоча він ще не був готовий зробити вибір, його серце вже почало сумніватися у темряві, яка вела його до Тиціана.

— Я… подумаю над твоїми словами, — нарешті промовив він. Його голос став тихішим, майже шепотом, і в ньому не було тієї упертості, яку він носив раніше. — Але будь обережна, Еммо. Ти не знаєш, з ким маєш справу.

— Я знаю більше, ніж ти думаєш, — відповіла вона, і в її очах промінь співчуття змішувався з певною впевненістю. — Але ти, можливо, не готовий це зрозуміти. Я не боюся тебе. Але ти, Домінік, повинен боятися самого себе, якщо залишишся в темряві.

Ці останні слова залишилися в його серці, немов важкі камені, але вони не давали йому спокою. Чи був він готовий до змін? Чи міг він вийти з тіні, в якій прожив більшу частину свого життя?

Коли Емма пішла, залишивши його самого в лісі, Домінік стояв ще довго, вдивляючись у темряву, що огортала навколишній світ. Слова її відлунювали в його душі, і хоч він ще не міг повністю зрозуміти їхній зміст, він знав одне — ці слова змусили його замислитися про все, чого він досяг. І про те, чого він міг би досягти.

Темрява більше не була для нього домом. Вона була лише місцем, через яке йому доведеться пройти, якщо він хоче знайти світло.