Читати книгу - "Цвіркун, Steiner"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
— Час прийшов, — вона тримала ніж, а її лице було повне розрізів, що були страхітливо подібними до тих, що були у моєї матері.
Я зірвалася та, не маючи куди іще тікати, побігла до лісу за моїм будинком.
— За нею! — вигукнула вона.
Прозвучали швидкі кроки, що почали мене переслідувати. Це був той хлопець, який тримав ножа у своїй руці. Його очі були налиті кров’ю та сповнені жагою до вбивства.
Я почала прориватися крізь хащі, роздираючи шкіру на обличчі численними гілками. Через деякий час звуки тупотіння за мною вщухли. В цей же момент я вибігла та побачила маленький ставок, який був розташований під різким невисоким спуском. Через мою швидкість було неможливо зупинитися. Тому вся моя маса полетіла вниз прямо у воду.
Я марно спробувала встати на ноги, але відчула щось дивне у себе під рукою. Моя рука рефлекторно витягла цей предмет з води, який виявився людськими пальцями. Зойкнувши, я впустила їх у воду. Тоді ж мені і стало зрозуміло, що ставок був багряного кольору. Від самої думки, що могло бути під водою у мене пішли мурашки по шкірі.
Раптом, пролунав шелест в кущах навпроти. Це не міг бути той хлопець, оскільки звук був зовсім з іншої сторони. Я сиділа в нестерпному очікуванні, не знаючи, що на мене чекає. Безнадія мене поглинала зсередини, а густі кущі трусилися переді мною.
З листя з’явилися одна за одною вивернуті людські руки, що долонями впиралися в землю. Їх лікті були повернуті догори та мали зазубрені кінці, що вирізали собі шлях крізь шкіру та м’язи. Як опора, одна за одною, руки виносили із заростів тіло. Першою з’явилася голова. Вона не мала людську форму. Зуби були розташовані навколо рота та, зі шкірою, утворювали дивну форму двох величезних хоботків. Ніс був роз’єднаний навпіл та розтягнутий в різні боки. Створіння продовжувало незграбно рухатися та спустилося в невеличку западину до ставка. Ноги були схожі на руки, тільки були більшими та мали помітні м’язи, які в певних місцях можна було розгледіти крізь рвані рани. Спина мала видимі лопатки та повністю оголений хребет. Створіння підійшло до ставка та встало переді мною на відстані кількох метрів. Я не мала сил боротися та була готова здатися прямо тут і зараз. Моє тіло не було під моїм контролем та залишилося лише оболонкою, що втримувала мою свідомість. Сльози покотили по моїх щоках. Створіння почало видавати хрипіння та булькання, в яких можна було розчути колишню людську природу. Але щось було не так. Щось було дуже знайомим в цьому понівеченому обличчі. Тоді все стало ясно.
— Ні...
Мій голос тремтів, як і я сама. Мені здавалося, що вже нічого не можна вдіяти. Це було воно.
Лопатка цього створіння піднялася над хребтом та притислася до відростків на ньому. Розпочавши рух, вона видавала клацання. Враз вона прискорилася. Згодом це клацання перейшло в стукання і, зрештою, воно перетворилося на цвіркотіння. Тоді ж вся моя тривога, страх і біль зникли. Настав спокій. Все інше не мало значення, тому що нарешті знайшовся мій батько. Я лягла у воду та почала засинати під це приємне та красиве цвіркотіння.
Кінець
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Цвіркун, Steiner», після закриття браузера.