read-books.club » Бойовики » Аптекар 📚 - Українською

Читати книгу - "Аптекар"

157
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Аптекар" автора Стефані Маєр. Жанр книги: Бойовики. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 3 4 5 ... 142
Перейти на сторінку:
так; Шерлок Холмс — чи не єдина людина, яка, і вона в тому була певна, не замахнеться на її життя.

Відкрутивши верхні болти, вона зняла решітку. Якби хтось зазирнув у вентиляцію, йому на очі враз потрапили б дві речі: по-перше, дно вентиляції закрите, отже, вона більше не працювала. По-друге, що великій білій цеберці та акумуляторній батареї, мабуть, там не місце. Вона зняла кришку з цеберки і враз відчула той самий сморід, який сповнював вітальню і який вона вже ледве помічала.

Потягнувшись у пітьмі за цеберку, вона видобула спочатку невеличкий нововинайдений пристрій із котушкою, металевими спицями й тонкими дротами, а потім скляну ампулу завбільшки з палець і гумову рукавичку для прибирання. Вона поставила електромагнітну котушку, яку витягла з викинутої пральної машини, наполовину зануривши спиці у безбарвну рідину в цеберці. Двічі моргнула, намагаючись не засинати: то була делікатна частина завдання. Одягнувши гумову рукавичку на правицю, вона витягла з бюстгальтера балончик і тримала його напоготові в лівій руці. Рукою у рукавиці вона обережно вставила ампулу в борозни, які саме з цією метою зробила на металевих спицях. Ампула лежала, ледь вкрита кислотою, з білим порошком усередині — він ні з чим не реагував і був нешкідливий. Утім, якщо струм, який проходив по дротах, що лежали на ліжку, хтось переб’є, імпульс різко відкриє електромагнітну котушку, і скло розіб’ється. Білий порошок обернеться на газ, який не є ані інертним, ані нешкідливим.

По суті, ті ж самі дії вона виконувала й у вітальні, тільки сітка дротів там була простішою. Ця пастка діяла лише поки вона спала.

Поклавши назад рукавичку й кришку вентиляції, з відчуттям, яке недостатньо сповнювало енергією, щоб називатись полегшенням, вона знову заховалась у ванній. Двері, як і вентиляція, можливо, могли б насторожити когось такого ж пильного, як містер Холмс, — м’який гумовий ущільнювач уздовж країв, безперечно, був нестандартним. Вони, звісно, повністю не захистили б ванну кімнату від спальні, але подарували б їй трохи часу.

Вона майже впала у ванну, намагаючись потрапити на пухкий спальний мішок. Їй знадобилось трохи часу, щоб призвичаїтись до спання у протигазі, але зараз вона про це навіть не згадувала, вдячно заплющуючи очі.

Вона заповзла у пухово-нейлоновий кокон, скручуючись, допоки цупкий квадратний iPad не вмостився на її талії. Він був підключений у подовжувач, що живився від електропроводки у вітальні. Якщо у струмі там почнуться перебої, мобільний завібрує. Вона з досвіду знає, що цього досить, аби її розбудити, навіть коли вона настільки втомлена, як сьогодні. Як знала й те, що спроможна розпечатати й розкрити балончик, що й досі тримала у лівій руці, притиснувши до грудей, як дитина м’яке ведмежа, і вставити його у протигаз менш ніж за три секунди попри те, що напівсонна, а навколо темінь, із затамованим подихом. Вона багато разів тренувалася і набила руку під час трьох надзвичайних випадків, що були аж ніяк не тренуванням. Вона вижила. Її система спрацювала.

Вона почувалася виснаженою, і їй слід було дати скрутам цього дня плести по інерції, допоки вона не знепритомніє. Однак було присутнє жахливе відчуття, немов фантомний біль, не пов’язаний із жодним місцем у тілі, — вони знову її знайшли. Її не вдовольняла відповідь електронною поштою. Вона склала план надто гарячково, щоб бути у нім упевненою. І він вимагав від неї швидших дій, ніж вона хотіла б.

Вона знала, що теоретично, якщо стрімголов бігти просто на озброєну людину, можна заскочити її зненацька. Політ завжди був її улюбленим ходом, але цього разу вона не бачила альтернативи. Можливо, завтра, після того як її знесилений мозок перезавантажиться.

Обплетена своєю павутиною, вона заснула.

Розділ 2

Чекаючи на появу Карстена, вона згадувала інші випадки, коли відділ прагнув її вбити.

Барнабі — доктор Джозеф Барнабі, її наставник, останній її друг, — підготував її до першого замаху. Утім, навіть попри всю його завбачливість, планування та глибоко вкорінену параною, лише завдяки сліпій удачі, що втілилася в одну зайву чашку кави, її життя було врятовано.

Спала вона кепсько. Вона вже пропрацювала з Барнабі на той час більше шести років, і десь посередині цього проміжку він розповів їй про свої підозри. Спочатку вона не хотіла вірити, що він, можливо, має рацію. Вони ж просто виконували свою роботу, як їм наказано, і виконували її добре. Ти не маєш ставитись до цього, як до довготермінової праці, — наполягав він, хоча й пропрацював в одному й тому ж підрозділі сімнадцять років. — Такі люди, як ми, люди, яким доводиться знати те, що інші не хочуть, щоб ми знали, з часом стають незручними. І для цього треба, щоб ти не схибила. Ти можеш бути цілком надійною людиною. Це вони — ті, на кого не можна надіятись.

Отак і працюй на добрих хлопців!

Коли його підозри стали конкретнішими, він почав складати план, частиною якого були фізичні тренування. Барнабі був великим прихильником підготовки, і не можна стверджувати, що, зрештою, йому це не стало у пригоді.

Стрес почав посилюватись протягом останніх місяців, із наближенням дня виходу, тож не дивина, що вона погано спала. Саме того квітневого дня їй трапилося випити дві філіжанки кави замість звичної однієї, щоб її мозок запрацював. Додайте цю додаткову чашку в менший за середній сечовий міхур у меншому за середнє тіло — і отримаєте, зрештою, медика, що біжить до горщика, от і вона дуже поспішала вибігти з-за робочого столу. І поки її не було, смертельний газ почав проникати крізь вентиляцію в лабораторію. А Барнабі стояв саме там, де й мав бути.

Його крики стали для неї його передсмертним дарунком, його останнім попередженням.

Вони обоє були переконані, що коли по них завдаватимуть удару, це не трапиться у лабораторії. Забагато клопоту. Зазвичай через трупи дехто насуплював брови, тож метикуваті вбивці намагалися залишати такі докази якомога далі від себе. Вони не завдавали удару, коли жертва перебувала в їхній вітальні.

Але їй слід було знати, що ніколи не можна недооцінювати нахабство тих людей, котрі прагнуть її смерті. Закон їх не бентежить. Вони занадто затишно почуваються з тими людьми, які ці закони пишуть. А ще їй би слід було шанобливо ставитись до сили щирої дурості, якою розумну людину захоплюють цілком зненацька.

Наступні три випадки були більш прямолінійними. Професійні наймані вбивці працювали поодинці, на її думку. Поки що тільки чоловіки, хоча в майбутньому завжди може трапитись і якась жінка.

1 ... 3 4 5 ... 142
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Аптекар», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Аптекар"