Читати книгу - "Наречена в чужому ліжку, Нонна Задніпряна"

Землі не було видно.

О, чорт, куди ж вона прямує?

Вона стояла посередині каюти, марно намагаючись зрозуміти, як могла статися з нею така історія.

Спогади про її вчорашній дівич-вечір були чіткими і ясними. Він виявився для неї приємною несподіванкою. Вона не очікувала побачити, тут, в Одесі  всіх своїх друзів та колег. На круїзному лайнері, який мав відправлятися пізно вночі, передбачався лише приватний обід з одним відомим політиком, і Ростислав використав свої зв'язки, щоб вони змогли  потрапити на цей лайнер. Але тільки на один вечір, а не на весь чортів круїз!

Скільки було сміху, музики та приємних подарунків! Міла оглянула каюту. Можливо, Єва, її подруга, забрала з собою подарунки? Якщо так, то чому вона залишила її, майбутню наречену?

Вона стисла руки. Як їй потрібний її ноут,, чи хоча б смартфон! Міла зробила глибокий, повільний вдих. Понеділок. Занадто пізно скасовувати сьогоднішні зустрічі, але їй потрібно знати, що вона ще сьогодні має пропустити з-за бісового лайнера. Вона має відкрити свій щоденник, календар, їй необхідно вирахувати, чи встигне вона на своє власне весілля!

Міла повернулась і попрямувала до дверей. Чорні штани в одному кутку, кремова блуза – в іншому. Міла явно хотіла якнайшвидше опинитися в ліжку. Вона здивувалася, що змогла відкинути всі правила пристойності та охайності. Міла зіщулилася й підібрала свої речі. Бюстгальтер звисав із ручки крісла, а трусики вона знайшла під покривалом. Міла мало не плакала. Які тут жарти!

Як несправедливо! Міла тупнула ногою. Саме тоді, коли вона вирішила, що життя її складеться чудово, з'явився якийсь ідіот і все занапастив!

Її годинник лежав на підлозі поряд із нічним столиком. Міла погладила циферблат і провела рукою по золотому браслету, стежачи за тим, як секунди повільно минають. Час – те, на що вона завжди могла покластися. 

Вона дбайливо надягла годинник на руку, відчуваючи, як його дотик заспокоює її і навіває почуття безпеки. Принаймні тепер вона знає, котра година.

Сумочки – як Міла не шукала – ніде не було. Навіщо їй годинник, коли нема ані ноута, ані смартфона? Міла закусила нижню губу. Можливо, її пограбували, коли вона була п'яна, але яким чином вона опинилася тут, із цим чоловіком?

Обережно ступаючи, Міла пройшла у ванну кімнату і вдивилася у своє відображення. Ростислав турбуватиметься. Він любить знати, де вона і з ким. Їй треба якось зв'язатися з ним, зателефонувати йому, якщо можливо. Вона впевнена, що він розбереться у всьому. Але вона не може згадати його номер… Яке паскудство!

Міла спохмурніла. Що скаже Ростислав, коли взнає? А усі її плани? Вони розвалилися як пісочний замок. І все через якогось покидька!

У глибині душі вона визнавала, що Андрій Коган привабливий і достатньо безпринципний для того, щоб охмурити будь-яку жінку, незважаючи на жодні обставини – хоч вона п'яна, хоч вона заручена. В результаті вона й опинилася тут, у жалюгідному, дурнуватому становищі.

Міла одяглася і засунула ноги в туфлі на підборах. Ростиславу нічого не треба з'ясовувати… Ніхто на кораблі не знав, хто вона... Чорт, Міла навіть не знає, на якому вона судні. Просто океанський лайнер, що відпливав з Одеси...

Все всередині у неї обірвалося. Що ж сталося?

Міла важко опустилася на край ліжка. Ну чому життя не може бути простим?

Вона випросталась. До цього часу їй вдавалося долати будь-які перешкоди. Так має бути й надалі.

Вона не збирається приймати новий удар лежачи. Міла глянула на зім'яте ліжко і скривилася. Вона дізнається, що саме сталося між нею та Андрієм Коганом, і змусить його зрозуміти, який він самозакоханий покидьок. Потім вона вирушить додому і вийде заміж. Все. Кінець історії. Крапка.