Читати книгу - "Рубінова тінь минулого, Анна Ліє Кейн"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
- Але хто та жінка? - здивовано вигукнула Ірма, а я нарешті змогла зробити повноцінний вдих. Реакція Айри на запитання подруги була дивною, зовсім їй непритаманною. Демониця раптом зам'ялася і відвернулася.
- Вона дочка одного із конкурентів Моріара ат Катари.
- Батька Дорайна? - розгублено зсунула брови до перенісся Ірма. - І він зібрався підіслати свою дочку до Дора, щоб... - дівчина кілька разів кліпнула, а потім розвела руками: - Щоб що? Здається, його тільки з тобою хотіли одружити.
- Х'юго і не збирався ніколи ріднитися ні з Моріаром, ні з Дорайном, - похитала головою Айра. Вона кілька хвилин дивилася у вікно, а потім стрепенулась, вирівнялася і почала: - Гаразд, варто розповісти вам все послідовно. Звичайно, краще б тобі розповідав Дорайн, але йому я пізніше висловлю все, що про нього думаю. Демоницю, яку ти бачила, звуть Наріне ат Лагруні, її батько Х'юго ат Лагруні. Він заступник Арагала ат Коріуса і цього року також балотуватиметься на пост логофета. Наріне та Дорайн познайомилися, коли Дор закінчував Голданарі. Спершу це була просто дружба. Сама по собі Наріне ніколи не була товариською, вона не прагнула спілкуватися ні зі мною, ні з Крайтом, ні з Загіром.
- Точно, пригадую щось таке, Крайт говорив, - ахнула Ірма, очі її злякано розширилися. - Вона ж постраждала на виробництві?
- Так, - Айра схилила голову, її голос став глухішим: - Її мама володіла невеликим заводом з виробництва хімікатів. Деталі того, що сталося, тоді не оприлюднили, але відомо, що мама і дочка впали в казан з отрутою. Дівчинку, на відміну від матері, змогли врятувати, її тіло вилікували, але… розум пошкодився. Вона раптово наче збожеволіла і повернулася на Дорайні. Він приходив її провідати, просто як син чиновника і знайомий, а вона... почала стверджувати, що вони одружені. Влаштувала істерику... більшу частину часу батько тримав її в приватному пансіоні на півдні Ізаріди, але іноді він вирішує показати пресі який він зразковий батько і привозить Наріне до столиці. А вона біжить до Дорайна. Востаннє, коли я її бачила, вона стверджувала, що вона чекає від нього дитину. Але між нічого ніколи не було.
Мене ніби вдарили по голові чимось важким. Я ошелешено дивилася на Айру, а вона мовчала, закусивши губу.
- Чому він не сказав мені? - голос більше нагадував хрип. Відповіла мені Ірма:
- Скоріш за все не хотів тебе нервувати. Ці демони дуже дивні. Намагаються захистити свою пару від усього, що може зашкодити.
- Нерозумно, - я різко хитнула головою, відчуваючи злість одночасно на себе, що подумала про Дорайна погано, і на нього за те, що приховав цю інформацію. - Я цілитель, а він думав, що я не зрозумію душевнохворого демона?!
- Тому я й кажу, що він баран, - погодилася зі мною Айра.
- Думаю, він хотів як краще, - мляво намагалася виправдати Дорайна Ірма, а мені стало цікаво інше:
- Як гадаєш, чому батько вирішив забрати її з пансіону зараз?
- Швидше за все готує показовий виступ перед виборами, - у Айри вирвалося важке зітхання. – Вони завжди так роблять. Перед зміною логофета намагаються виставити себе у кращому світлі. Зараз для Моріара склалися більш ніж сприятливі обставини: його син очолив Академію Проклятих, довів команду до перемоги на Фельських змаганнях, ще й вирішив стати розсудливим. Найзнаменитіший парубок Шедана казковим чином виправився, взявся за голову, пожертвував величезну суму благодійному фонду… загалом, навіть ат Катара краще б не придумав. До того ж Дорайн одружується з цілителькою, яка вже тричі зуміла врятувати життя напівдемонів. Тому весілля і планується так старанно, це піар, а не сімейне свято.
- Нічого страшного, - посміхнулася, відчуваючи, як тяжкість, що навалилася на мене після розмови з Таїрою, зникає. Потрібно буде, мабуть, ще раз поговорити з юною відьмою. Можливо, вона помилилася щодо Наріне? Зараз цю демоницю я могла лише пожаліти. – Погляди Моріара на розвиток Ізаріди мені імпонують. Потерпіти журналістів один день буде не так уже й складно.
- Ти надто м'яка для цієї демонічної родини, - прокоментувала Айра з неприхованим теплом. За минулі пів року ми з нею справді здружилися. Іноді демониця зверталася до мене як до цілителя у справах фонду. Якось вона привезла ледве живу дівчину, яка другу добу не могла народити. Дитина виявилася напівкровкою, вона і стала третьою, кого я врятувала. Сподіваюся, що надалі я зможу допомогти ще не одній парі.
Ірма три місяці тому народила здорову дівчинку. Мама і тітка Крайта, які раніше любили грати з Віттором, тепер взагалі пищали від захоплення і за будь-якої нагоди намагалися сплавити невістку з дому, щоб посидіти з дітьми.
- Мені треба завтра з'явитися до Міністерства Підглядань, - рішуче змінила тему. На мені схрестилися дві пари очей.
- Міністерство Зовнішньосвітової розвідки? – підозріло уточнила Айра. - Неприємне місце. А навіщо тобі?
- Треба зареєструвати Геррі, - зізналася, наморщивши носа. - У Годамн була перевірка і його визнали іншовимірною істотою. Швидше за все, браконьєри знайшли якийсь розлом у просторі та виловили його звідти ще малим. Перевіряючі вимагали поставити його на облік, якщо він продовжить перебувати поряд з дітьми.
- Тобто рік тому нікому й справи не було до академії Годамн, а тепер раптом різко захвилювалися так, що мирного звірятка доведеться реєструвати як злочинця? - Невдоволено підкинулася Ірма. У мене настрій піднявся, тому я заспокійливо торкнулася її ліктя:
- Треба, значить, треба. Такі правила. Тим паче, що Геррі хоче продовжити жити в Академії Проклятих, поки я буду працювати в шпиталі. Тільки мені трохи страшно йти до Міністерства.
- Візьми з собою Дорайна, - знизала плечима Айра, не розуміючи в чому проблема, але раптом змінилася в обличчі. Здалося, що замість ковтка кави вона випила лимонний фреш. Скривившись, вона простогнала: - Завтра ж закрита вечеря. Як вам пощастило, що ви не йдете туди.
- Для мене взагалі кожен демонічний захід куди не пускають людей, як свято, - підморгнула мені Ірма, потім підхопилася і побігла до примірочної.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Рубінова тінь минулого, Анна Ліє Кейн», після закриття браузера.