Читати книгу - "Ні пуху ні луски! Анекдоти про мисливців і рибалок"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
– Ой, куме, не вари юшку з тієї риби, яка ще в річці! – Простягнув йому руку над столом. – Закладаймося. На ящик пива. Місяць і зорі – свідки. Але давай записувати, бо зіб'ємося або забудемо. А коли виникне суперечка – важко буде все згадати.
– Це я до тебе із зошитком ходитиму, як у школу? Ти хочеш, щоб із мене сміялися, бодай тебе рак урачив! Ні, куме! Давай кожен з нас записуватиме опісля, сам собі. А потім, як треба буде, – звіримо. Ми ж не брехуни якісь! Коли ми один одного дурили?
– Добре! Язикатого видно по слову, а рибалку по улову. – Руки зійшлися, стиснулися, аж хитнули чвертку.
Григорій налив чарки по вінця, підняв обережно, що й не схлюпнув:
– Ну, щоб не рикошетило! Починай, куме!
Так почалися наші з кумом змагання. Звичайно, не всі анекдоти та інші придибенції ми знаємо. Є люди по світах, що знають більше. Але ж цікаво було, хто насамкінець поставить на стіл у затишному дворі моєї матусі ящик пива!…
І я розпочав…
День першийНові українці відпочивали на Мальдівських островах і вирішили влаштувати справжню тропічну рибалку. Взяли яхту напрокат, вийшли в море, закинули вудки… Раптом на швидкості летить до них поліцейський катер. Пришвартувався. Полісмен запитує:
– Чи є у вас ліцензія на ловлю риби?
– Ні. Немає.
– Доведеться вам сплатити штраф.
Тут один кореш уcміхається так хитро і каже:
– А ми не ловимо рибу. Ми – «зелені», чистимо дно бухти від усякого залізяччя, – і дістає свою товстезну вудку.
Дивляться полісмени – до жилки прив’язаний великий магніт. Інший підняв вудку – теж магніт. Полісмен покрутив пальцем біля виска і катер відшвартувався.
А братки обступили кореша:
– Ну, ти розумака! Ну, ти мудрагель! Класно придумав – ловити рибу-молот!
Зустрілися два мисливці:
– А я недавно собаку мисливську купив!
– Якої породи?
– Гончак! Я їй «Фас!», а вона мені: «Ти гониш!»
Один карась розповідає іншому:
– Ти не повіриш! Той рибалка, у якого я вчора зірвався з гачка, важив під 300 кіло!
– Слухай, – «дістає» жінка чоловіка, – ти що, на полюванні з нашим Бровком не наговоришся, що вдома цілий день з ним розмовляєш? Він же нічого тобі не відповість!
– Якраз за це я його й поважаю…
Жінка виказує чоловікові:
– До весілля ти мене задаровував. А нині – хоч би квітку яку приніс…
– А ти хоч коли чула, щоб рибалка наживлював гачок після того, як рибку упіймав?
Дзвінок у квартиру:
– Алло! Опанаса можна?
– Ви знаєте… Горе у нас велике… Помер Опанас…
– Не зрозумів – він що, на полювання завтра не піде?…
– Вчора я зловив п’ять сомів і десять щук!
– Я б так не зміг…
– Ловити?
– Брехати!
– Куди це ти, Микито, біжиш?
– За вовком женуся!
– А де ж вовк?
– Та… трохи… відстав…
Сидять два приятелі в ресторані. Один розповідає:
– Учора був на рибалці. Не встиг вудки розмотати, аж на мене прямо пливе осетрина!
– І велика порція? – запитав, проходячи мимо них, офіціант.
Українець, росіянин і грузин після третьої чарки завели мову про полювання.
Українець:
– Восени! В очеретах! На кабана! Ото полю-ваннячко!
Росіянин:
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ні пуху ні луски! Анекдоти про мисливців і рибалок», після закриття браузера.
