Читати книгу - "Книга про причини"

Що ж таке «арабська філософія»? Вживаючи цей термін, слід пам'ятати, що з усіх так званих «арабських філософів» тільки аль-Кінді був арабом. Тому часто вживана назва «арабська філософія» бере до уваги лише мовний аспект: ідеться про філософські твори, написані арабською мовою[23]. Але в такому разі цей термін має не надто великий пояснювальний потенціал. Термін «ісламська філософія» також мало що пояснює. Багато юдеїв, християн і навіть «вільнодумців» належать до ісламського культурного світу, але не є віруючими мусульманами. Так само не зовсім коректно говорити про «єврейську середньовічну філософію»[24]. Я буду надалі вживати термін «арабська філософія» як дуже умовний і конвенційний (у сучасній літературі вживають також терміни «філософія ісламу», «ісламська філософія» і навіть «філософія в ісламі»).

У цьому короткому вступі неможливо розглянути всі напрями арабської філософії[25]. Тут важливо звернути увагу лише на так званий «арабський перипатетизм», або «фальсафу». «Фальсафа» — це арабська калька грецького слова philosophia[26]. Втім, арабська «фальсафа» лише частково відповідає сучасному поняттю «філософія», оскільки включає також царини досліджень, властиві радше математиці й природничим наукам[27]. У тих випадках, коли арабські мислителі намагалися утворити своєрідний синтез філософії, «каламу»[28] і містики, найчастіше використовувалося загальносемітське слово «мудрість» (hikma)[29].

Арабський перипатетизм мав певні особливості. Окрім творів Арістотеля та його коментаторів (Александра Афродизійського, Порфирія, Темістія й Аммонія), арабською мовою, як уже зазначалося, було перекладено так звану «Теологію Арістотеля»[30] і «Книгу про причини». Оскільки основу цих трактатів складали фрагменти творів Плотіна та Прокла і оскільки араби вважали автором цих трактатів саме Арістотеля, то це прямо вплинуло на особливості арабської рецепції творів Стагірита. Ісламські інтелектуали читали Арістотелеві твори через «неоплатонічні окуляри». У передмові до «Теології Арістотеля» (ймовірний автор передмови — аль-Кінді) вказувалося, що цей трактат треба читати після «Метафізики» Стагірита, оскільки в цьому трактаті досліджується Бог як Першопричина: «За нашим задумом, ця книга вчить про божественність (al-qawl fī r-rubūbīya) і пояснює те, що ця божественність є Першою Причиною, що вона перебуває поза часом і вічністю і що вона у певному сенсі є Причиною і Творцем усіх причин»[31]. Тому недарма тривалий час (від аль-Фарабі аж до Альберта Великого) «Теологію Арістотеля» витлумачували як завершальний розділ Арістотелевого вчення про Бога, як теорію нематеріальних