Читати книгу - "Венді. Факультет світлих., Людмила Черниш"

   Опинившись у кімнаті, все було точно так, як і повідомила Ріна. У кожного на застеленому ліжку лежав набір речей для першої необхідності. І стопка дивних карт, які були схожі на карти таро. Біла рамочка, всередині малюнок, а внизу її назва.

 - На звороті опис магії та спосіб її вивчити, - одразу ж повідомила рудоволоса дівчина. Здається, вона доволі багато знає не тільки про тутешні правила, а й місцеву магію.

 - І як їх вивчати? - одразу ж поцікавилася я.

 - Зазвичай, потрібно просто прочитати заклинання і розламати карту. Після цього магія вбереться в тебе. А далі ти сама зрозумієш, як і де її використовувати, - відповіла Ріна.

 - У мене карти різних кольорів, - раптово повідомила інша сусідка по кімнаті, з каштановим кучерявим волоссям, і підійшла до нас. Здається, її звали Сунра. - У мене є карта червоного і зеленого кольору. Це так і потрібно?

 - Ми можемо користуватися всіма картами світлого кольору, тобто білі, блакитні, зелені тощо. Кожен колір відповідає за свій магічний клас, - але побачивши нерозуміння в наших очах, вирішила пояснити зрозуміліше. - Магічні карти поділяються за класами, відображаючись у кольорах. Наприклад, білі карти створені для факультету світлих, і мають добру магію. Перераховувати варіанти я не буду, самі потім розберетеся. Червоні карти призначені для жартів, це одноразова магія, яка застосовується зазвичай на вечірках або заради жарту. Дивись, у тебе тут намальований феєрверк, і якщо ти її використаєш, то в нашій кімнаті протягом години під стелею спалахуватимуть різнокольорові сполохи. Розумієш?

 - Розумію, напевно, - трохи невпевнено відповіла дівчина, і повернулася на своє ліжко.

 - Вам що, батьки не давали читати підготовчу літературу? - здивувалася рудоволоса, подивившись на кожну з нас. - Адже там усе чітко розписано, і за класами карт, і за їхнім застосуванням.

 - Якщо чесно, то я думала, що мама мене розігрує. І прочитане не затримувалося в моїй голові, - чесно зізналася третя дівчина, що стоїть біля своєї тумбочки.

   Здається, її звуть Вімла. Дивні імена в моїх сусідок по кімнаті, немов вони сюди прибули зовсім з інших світів. Її коротке русяве волосся стирчало в різні боки, а кінчики переливалися різними кольорами. Дивний вибір фарбування, я б так не ризикнула.

 - Аналогічна ситуація, - видихнула я і сіла на ліжко, переглядаючи свої карти.

   Їх було рівно десять штук. П'ять білих, три зелені, червона і блакитна. І адже в пам'яті десь намагаються пробитися спогади про цю магію. Але нічого не виходить. Як же я можу навчатися магії, якщо не зможу нею володіти? І чому вона знаходиться саме в картах? З чарівними паличками було б куди простіше. Ну, або на крайній випадок, створювати магію руками, це ж так весело, напевно.

 - Украли! У мене все вкрали! - хтось закричав зовні, і ми одразу ж вискочили в коридор.

   Одна з новеньких студенток трималася за голову і немов у припадку повторювала одну й ту саму фразу. А потім упала на підлогу й почала ридати. Здається, Ріна і тут виявилася права. Якщо не захищати своє майно, його можуть просто викрасти. Але як так? Чому кімнати не захищені від крадіжок? Чому їх не можна закрити на ключ? Адже в будь-який момент може з'явитися непроханий гість і взяти все, що лежить неправильно.

 - Ну ось, а я ж казала, - тут же відчула за себе гордість рудоволоса дівчина. - Головне пережити перший день, а потім магія сама розпізнає хто власник кімнати, а кого виключають ще до закінчення сніданку.

   Як виявилося, сніданок тільки на вигляд може здатися звичайним, і нічим не відрізнятися від звичного нам. А насправді, академія налагоджує з нами контакт. І якщо студент цілковита бездарність, або в нього абсолютно немає жодного майбутнього, тоді його виключають. Який сенс витрачати час на того, хто й так нічого в житті не доб'ється?

   І кімната, в якій такий студент навчається, поки що не має захисту. Бо прибулий студент вирушає додому, а нового ще не встигли підселити. Тому кімната не захищена від відвідувачів. До неї може увійти будь-хто, хто забажає, і взяти те, що йому хочеться, після чого піти непоміченим.

   Ми повернулися в нашу кімнату і кожен задумався про своє. Я досі не вірила, що опинилася в справжнісінькій магічній академії, де зможу навчитися чаклунства. Де мрії можуть стати реальністю, а казки перестати бути звичайними видіннями.

   Але ось те, що ховається за всією цією райдужною пеленою, не особливо тішило. А місцями навіть лякало, що цілком красиво красувалося на моєму обличчі. Ось чому я не читала ту товстенну книжку, яку мама мені приносила щодня? Правильно, тому що я не вірила в існування магії. А чому я в неї не вірила? Тому що не бачила доказів. І зараз забула абсолютно все, що здавалося завченим на пам'ять.

   Дивна логіка в цього світу і в цієї академії. Не демонструвати магію тим, хто може бути зарахований сюди. Але ж якби нам відразу показували те, чим ми можемо володіти, ми б одразу ж навчалися всьому, що потрібно, і читали б усі книжки, які нам давали. І зараз, потрапляючи в саму академію, не почувалися б нерозумно.

 - Слухайте, - раптом підскочила Вімла. - А в бібліотеці ж є книжки з вивчення цих магічних карт? Адже ми можемо взяти одну книгу на чотирьох, розбити її на частини. Кожен читатиме своє, а потім розповімо іншим про прочитане. Так ми швидше дізнаємося про те, що вже давно маємо знати.

 - Я й так уже все знаю, - з гордістю відмахнулася Ріна.

 - А я не проти, - погодилася, і ні крапельки не шкодую. Бо хочу бути сильною і вміти себе захищати. Хіба мало що спаде на думку студенту з темного факультету. І взагалі... - А хто вирішує, кому куди і на який факультет потрапляти? Тут можна перевестися?

 - Ні, переводитися заборонено. Сама магічна істота цієї академії розподіляє тебе за станом твоєї власної душі. Відвернутися не вийде. Але краще бути світлою, ніж виживати на факультеті темних, повірте.

 - Говориш так, наче сама там уже встигла побувати, - не втрималася я.