Читати книгу - "Молот Чудовиськ, Богдан Мостіпан"

- Ну гаразд, значить, наполягати не буду! - розсміявся мисливець. - Мене, до речі, Фоллар звуть.

- Радий знайомству, Фоллар, - відповів Реніфат, ледь посміхнувшись.

- Хах, це взаємно! - весело відгукнувся Фоллар.

Поруч із ним сидів ще один мисливець із грубими рисами обличчя. Він був одягнений у синій капелюх і мав густу щетину. На відміну від Фоллара, він був мовчазний і спостережливий.

- Мене Бруддо звуть, якщо вже на те пішло, - спокійно промовив він.

Реніфат кивнув, потім повернувся до мисливця, який стояв біля стіни і досі не зронив жодного слова.

- А тебе як звуть, друже? - ввічливо запитав він.

- Кліффорд, - коротко відповів той. - Не друг я тобі, ми з тобою ледь знайомі.

- Та я так... До слова, - знизав плечима Реніфат.

- Угу... - буркнув Кліффорд. - Замість того щоб базікати, краще б готувалися до виїзду... Шлях буде довгим.

- Кліффорде, перестань їх залякувати, - несерйозно промовив Бетфорд, підходячи ближче.

- Я нікого не залякую, - різко заперечив Кліффорд. - Просто потрібно тримати хлопців у тонусі.

Реніфат одразу зрозумів, про кого йшлося, коли Бетфорд згадував другого старшого мисливця в загоні.

Кліффорд постав перед ним як суворий, загартований мисливець на чудовиськ, що пройшов через війну разом із Бетфордом. Цей досвідчений воїн був сильний, здатний протистояти небезпечним чудовиськам. На його обличчі виднілися шрами, залишені на полі бою, в його карих очах читався досвід і тінь пройденої війни. Його вигляд доповнювало каштанове волосся. Озброєний мечем із червоним руків'ям, вбраний у плащ і клепану броню, Кліффорд створював враження надійного соратника в боротьбі з чудовиськами.

- Для цього час ще знайдеться. А поки що нехай трохи передихнуть. Ах так, Реніфате. Зазирни в арсенал, візьми бомби, інгредієнти та належні рецепти. Поклади їх до себе в підсумок.

- Добре, - кивнув Реніфат, підвівшись, потім оглянув Кліффорда і попрямував у бік арсеналу. Прийшовши туди, він узяв усі потрібні речі і помістив їх до себе в підсумок. Тепер він був повністю готовий для того, щоб вийти на своє перше полювання. Зрозуміло, без переживань тут не обійшлося - як-не-як перший раз. І раніше він ніколи не мав справи з чудовиськами. Але Бетфорд запевняв його, що все пройде гладко. А тому Реніфат узяв себе в руки і повернувся назад до своїх.

- Отже, всі готові? - запитав Бетфорд, оглянувши загін.

- Так точно! - вигукнув Фоллар, підтягуючи ремінь сумки.

- Чудово... Отже, не будемо більше зволікати. Перед тим як виїжджати, можете вибрати собі коней у стайнях. Ми з ними ще довго пробудемо, тож обирайте уважно... А ми з Кліффордом поки що почекаємо вас біля воріт.

Кліффорд з Бетфордом відійшли до воріт і стали чекати там, поки інші члени загону попрямували в стайню і зайнялися вибором коней.

У стайні були червоно-гніда, коричнева і бурі коні. Реніфат підійшов до червоно-гнедого коня і подивився на нього.

- Що скажеш, дівчинко? - ніжно промовив він. - Вирушимо з тобою в далеку дорогу?

Кінь глянув на Реніфата, а потім полизав йому руку.

- Ну значить, вирішено... - усміхнувся він, потім сів на коня. - Хлопці, ви там довго ще?

- Хм, якого б коня мені вибрати?.. - задумався Фоллар, насупивши брови. Після невеликих роздумів він вибрав собі коричневого коня і сів на нього. Бруддо ж, не роздумуючи, підійшов до бурого коня, мовчки сів на нього і став чекати, поки решта виїдуть зі стайні.

- Дорога чекає! - жваво вигукнув Фоллар.

Потім усі мисливці виїхали зі стайні на своїх конях і наблизилися до головної брами.

- Відкривай ворота! - голосно скомандував Бетфорд

Ворота відчинилися. У самого Бетфорда був буланий кінь, а в Кліффорда - ігристий. Вони разом сіли в сідло. Потім загін мисливців почав виїжджати з фортеці. Вони галопом помчали вздовж околиць Вілліан-Каста. Минувши велику річку, виїхали до смерекових лісів, а потім до боліт.