Читати книгу - "Молот Чудовиськ, Богдан Мостіпан"

- Ну, підемо...

- Ходімо.

- Отже... Ти хоч битися вмієш? - поцікавився Бетфорд, кидаючи на нього погляд із легким прищуром.

- Ясна річ.

- Отже, не заперечуватимеш, якщо я перевірю твої навички? - у голосі Бетфорда відчувалася легка насмішка.

- Ні... - Реніфат трохи забарився, потім змінив тему: - Слухай, а можеш розповісти, як тут усе влаштовано?

- Усе просто. Зараз я перевірю, на що ти здатен, а потім познайомлю тебе з рештою членів загону... До слова, я не єдиний старший у цьому загоні. Є Кліффорд, і, скажімо так, у нього палка вдача. Стався до нього з повагою, і з тобою нічого не буде.

- Добре... А як щодо інших?

- А... Хлопці хороші. Думаю, цього разу ми впораємося краще, ніж попереднього.

Реніфат помітив, як Бетфорд коротко стиснув щелепу, перш ніж продовжити шлях. Він уловив у голосі старшого мисливця натяк на минулі помилки.

- А що було попереднього разу? - ризикнув запитати він.

- Неважливо... - ухильно відповів Бетфорд і прискорив крок. - Дивись не відставай.

Бетфорд відвів Реніфата всередину фортеці. Вони увійшли в казарми, де перебувало безліч мисливців. Деякі з них поглянули на новенького з цікавістю, інші продовжували займатися своїми справами. Пройшовши через казарми, вони опинилися в арсеналі, де Бетфорд відкрив скриню з обмундируванням.

- Твій одяг... Будемо сподіватися, що тут усе несильно пом'ялося. Приміряй-но.

Реніфат підійшов до скрині, потім узяв до рук клепану броню і капелюх із мисливським гербом.

- Де мені переодягнутися? - запитав він, дивлячись на Бетфорда.

- Прямо тут. Зрозуміло, я вийду, якщо ти соромишся, - усміхнувся той.

- Ну, я сподіваюся, ти не станеш за мною підглядати.

- Боляче ти мені потрібен, - відмахнувся Бетфорд і вийшов за двері арсеналу, схрестивши руки на грудях в очікуванні.

Реніфат у цей час переодягнувся, приладнав бригантину, а потім спритно начепив капелюх. Він узяв в арсеналі меч і помістив його в піхви. Потім вийшов з арсеналу і постав перед Бетфордом.

Бетфорд мовчки смерив його поглядом, немов оцінюючи, потім коротко кивнув.

- Добре, ти готовий. А тепер дуй на головний двір, будемо перевіряти, з чого ти зроблений... - він зробив невелику паузу, а потім додав, звузивши очі: - Скажи, друже... Ти коли-небудь мав справу з чудовиськами?

Реніфат трохи забарився, але чесно відповів:

- Взагалі ні... Але я думав, ви мені все покажете.

Бетфорд усміхнувся.

- Так-то воно так. Але сам знаєш, всяке буває... - він випробовувально подивився на нього. - Я бачу, ти хлопець безстрашний. Так просто погодився вирушити невідомо куди, полювати на чудовиськ... І що, зовсім не страшно?

- Правду кажучи, я був готовий на все, аби не залишатися далі в тій дірі.

Бетфорд кивнув, усміхнувшись.

- І то правильно. Краще загинути в бою, ніж згнити в самотній камері, чи не так?

- Ну так...

- Ми майже прийшли, - сказав Бетфорд, і вони увійшли на тренувальне поле. - Перейдемо одразу до бою?
- Так, мабуть, - відповів Реніфат, не вагаючись.

- Добре, ставай навпроти мене...

Реніфат став навпроти Бетфорда, потім оголив свій меч і приготувався атакувати. Бетфорд теж дістав меч і завмер, чекаючи нападу.

- Почали! - вигукнув Бетфорд.

Реніфат рвонув уперед, потім замахнувся мечем, маючи намір вдарити Бетфорда. Той без зусиль відбив удар і посміхнувся.

- Це все, що ти можеш? Давай сильніше, пацан! - кинув він глузливо.

Реніфат зціпив зуби і завдав колючого удару, але Бетфорд вправно парирував, одразу ж зайшовши за спину опонента і штовхнувши його.

- Якби ти був у бою, був би вже мертвий... Давай ще! - усміхнувся Бетфорд, відступаючи на крок.

Реніфат завдав ще кілька ударів, один з яких ледь зачепив броню Бетфорда.

- Ти непогано б'єшся, - визнав Бетфорд, хитнувши головою. - Але в справжньому бою, скажімо, з вовколаком... Або вампіром, цього було б замало. Тобі потрібно попрацювати над ухиленнями.

- Зараз? - уточнив Реніфат, випрямляючись.

- Само собою, - кивнув Бетфорд. - Відпрацюєш ухилення з ким-небудь із мисливців... А поки що давай я тобі розповім, як ми вирішуємо справи з чудовиськами.

Бетфорд схрестив руки на грудях і заговорив:

- Найдієвіший спосіб - виготовити проти них особливу олію. Від кожного виду є свій вид олії. Нанесеш його на клинок, і воно подіє на чудовиськ, як пекуча кислота. Рецепти можеш взяти в мене або на складі. Ще є бомби... Вони, знаєш, теж відіграють значущу роль у битві. Скажімо, якщо кинути заморожувальну бомбу в потрібний момент, можна врятувати собі життя. Решту ти дізнаєшся по ходу справи.

Реніфат кивнув:

- Я зрозумів.

- Добре, якщо так, - протягнув Бетфорд, уважно вдивляючись у нього. - У всякому разі, буде видно, як ти себе поведеш у бою. А тепер ходімо, познайомлю тебе з іншими.

Бетфорд і Реніфат попрямували в дальню частину двору, де за столом розташувалися інші члени загону. Бетфорд вказав на них підборіддям.

- Знайомтеся, це наш новий член загону... Як кажеш, тебе звати? - запитав він, кинувши погляд на Реніфата.

- Реніфат, - чітко відповів той.

- Так, Реніфат... - повторив Бетфорд, киваючи. - Тепер наш загін повністю зібраний. Залишилося лише всіх підготувати, і можна виїжджати.

- Сідай, Реніфате, - промовив худий мисливець, жестом вказуючи на вільне місце.

- Дякую, а то, щиро кажучи, у мене вже ноги затекли... - зізнався Реніфат, підходячи до столу і вмощуючись поруч з іншими.

- Пригощайся, - худорлявий мисливець посунув кубок у його бік.

- Дякую, я не п'ю, - спокійно відповів Реніфат.

- Не прикидайся... - усміхнувся мисливець.

- Я серйозно.

- Ну, адже трохи випити можна... Чи ти зовсім не п'єш? - зі здивуванням уточнив він.

- Зовсім не п'ю, - твердо сказав Реніфат.