Читати книгу - "Легенди Ґотліну, Кайла Броді-Тернер"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
–Справді?–посміхнулась Аджаала.
–Не можна судити весь вид по комусь одному. –потиснула плечима Ельга.– Маги теж не всі приклад порядності. У кожному з нас є темна сторона і світла. Усе залежить тільки від того, чому ми даємо більше волі. Темряві піддатися в стократ простіше, а за світло потрібно боротися. Той, хто зіткнувся з цим одного разу, виніс головний урок: не можна йти легким шляхом, це завжди пастка.
Аджаала задумалася, це були мудрі слова, але вона б ніколи не подумала, що подібне почує від мага. Адже вона теж зростала з упевненістю, що маги жадають влади і хочуть її за будь–яку ціну.
–Піду перевірю, чи накритий стіл. – Ельга посміхнулася і встала.
Пітер підморгнув Аджаалі. На диван сіла Пайпер, вона уважно вдивилася в очі Аджаали й усміхнулася їй.
–Привіт.–тихо сказала вона, усміхнувшись.
Відьма посміхнулася, киваючи їй.
–Живіть і процвітайте.
–О, вау... Спасибі.– Пайпер просяяла.
–Так... Вітаються і прощаються в нас на Верхнесфері.– трохи зніяковіла Аджаала.
–Це дуже гарне виховання молоді.– зазначила Пайпер.– Одразу привчати до побажань якнайкращого співрозмовнику.
–Це – Пайпер, моя дружина.– просяяв Пітер.
–Рада познайомитися з вами обома.– відповіла Аджаала, відчуваючи, як хвилюється.
–Ти боїшся? – Пайпер підсіла ближче, обійнявши її. –Не варто! Ми не заподіємо тобі зла. Ми захищаємо дітей, а не ображаємо їх. Серед наших друзів є і сирени, і відьми, і німфи. І повір, ніхто з них не постраждав після зустрічі з нами.
Аджаала злякалася, що її зміну в настрої, клан сприйняв на свій рахунок. Їй стало дуже соромно, вони були такі добрі до неї, а вона відплатила їм недовірою.
–Вибачте...– різко хитала головою вона.
–Ні–ні! Не варто вибачатися. Просто... не треба нас боятися... – Пайпер глянула в її очі.
–Не думай, що ми небезпечні для тебе. – попередив Пітер. – Це Олімпія так... іноді випендрюється.
–Я не думала...просто, я дуже здивована, що ви добрі до мене.– зізналася відьма.
–Та, облиш. – фиркнув Пітер. – Ми багато чого пережили, Ельга намагається виправити те, що віками зріло в різних народів: страх і ворожнеча щодо нашого клану. Вона намагається налагоджувати міждержавні відносини. Часом замислююся, як мали рацію ми всі, коли коронували її. Вона не вірила, що здатна на більше, ніж просто створювати лід. А зараз допомагає всім знову об'єднатися.
–Ельга мене вразила. – зізналася Аджаала. – Я все життя думала, що маги ненавидять нас. Що нас карають за злодіяння наших предків. Але вона відразу перейнялася, побачила мій смуток і страх...
–Вона володіє на рідкість сильною прозорливістю. Але вона не народилася з цим. Багато обставин привели її до цієї якості. –Пітер усміхнувся.– Не бійся. Зараз ти в найбезпечнішому місці в усьому Ґотліні.
Аджаала посміхнулася йому. Пітер був приємним хлопцем, хоча її й вражало, що в такої молодої людини може бути донька, яка виглядала, як його ровесниця. Пайпер була дуже щирою, і відьма не могла позбутися відчуття, що Вогняна Принцеса бачить у ній не просто незнайомку, а свою доньку, з якою вони схожі.
–А, що тут робить відьма? – здивувалася Олімпія, вона спустилася донизу, взявши келих із таці, що її простягав хлопчик із холодного народу. – Тікай! – шикнула йому вона. –Не плутайся перед ногами.
–Олімпіє... не груби.– застерегла Пайпер.
–Це всього лише слуги.– фиркнула вона.
Раптово келих замерз у її руках і вибухнув, обсипаючи Олімпію уламками. Дівчина піднялася над підлогою, повиснувши в повітрі, вона закотила очі в роздратуванні.
–Викуси.– пирхнув Пітер, склавши руки на грудях.
Пайпер схвильовано втупилася в доньку.
–Чим я знову завинила? – зітхнула Олімпія.
Ельга зробила крок уперед, тримаючи руку в повітрі.
–Це не твої слуги.–зауважила Ельга, різко опустивши Олімпію на підлогу. Та похитнулася і впала. –Хладний народець неодноразово поклав свої життя за палац і клан, до того ж більша частина цих випадків були ще до того, як ти народилася. І ти будеш поважати їх, тому, що насамперед ці люди вірні нам і люблять нас. Ми завдячуємо багатьом одне одному і ти не посмієш висловлювати неповагу до будь–якого представника хладного народця. Якщо я побачу це, будеш прислуговувати клану кілька місяців, поки я не побачу щире покаяння на твоєму обличчі. Я достатньо чітко пояснила? – підкинула брову вона.
–А якщо покаяння не буде? – Олімпія окинула тітку, що стояла над нею, злим поглядом.
–Відправишся до смертних і будеш шукати собі житло самостійно.– холодно відповіла Ельга.
–Виженеш мене з власного дому, за те, що я не каюся? – здивувалася Олімпія, встаючи.
–Не груби мені, племіннице. – попередила Ельга. – Це палац Верховної Королеви, в першу чергу. Я не хотіла жити тут одна, тому в замку багато кімнат для членів моєї родини. Але ти досить доросла, щоб шукати своє місце в цьому світі. Ось, тільки чомусь усе чіпляєшся за розкіш, яка не належить тільки тобі одній.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Легенди Ґотліну, Кайла Броді-Тернер», після закриття браузера.