Читати книгу - "Легенди Ґотліну, Кайла Броді-Тернер"

–Він врятував мене від тих дурнів, які схопили мене!

–Що?

–Я говорила тобі! –кричала вона.– Але ти мене не чула. Вирушай додому сама. Я йду за Тіо.

Вона зробила крок уперед, бабуся втримала її за руку.

–Нам потрібно поговорити.

–О, повір мені. – її гнів брав гору і вона поглянула на бабусю з сумішшю люті й огиди, вона підійшла до неї впритул, вдивляючись у раптово прозорі жовті очі. – Ти поговориш. Ти все мені розповіси, не сумнівайся. Я закликатиму тебе до відповіді, на всі свої питання. І ти розкажеш все, що знаєш, все до останньої дрібниці, без брехні.– очі Аджаали стали глибокого винного кольору, червоні вогники блиснули десь на дні, і Містрал зробила крок назад, розтиснувши пальці, вона відпустила руку онуки.– Але спершу я врятую хлопця, якого ти ледь не вбила.

Вона перенеслася на клаптик, де лежав Тіордан і підхопила його під шиєю, погладивши обличчя. Він розплющив очі, втупившись на неї.

–Ти як? – запитала вона, гладячи його обличчя.

–Голова болить. А загалом... нормально.– він усміхнувся.

–Не хочеш прогулятися?

–А твоя бабуся?

–Вона нікуди не дінеться.– відрізала Аджаала.– Ходімо.

Містрал сиділа у вітальні, спиною до входу, стукіт ложки об сервіз, коли вона розмішувала цукор, був єдиним звуком у будинку.

–Сідай.– не обертаючись, сказала бабуся.

–Розберуся без наказів. –огризнулася Аджаала.– Поговоримо в моїй кімнаті.

Аджаала зробила крок нагору, Аріста одразу ж зіскочила з ліжка, вітаючи господиню.

–Обернись у кицю побільше. Мені може знадобитися твоя допомога.– прошепотіла вона, чмокнувши кішку в лоб.

Аріста тут же збільшилася в розмірах, м'яко сівши біля вікна. Вона займала половину кімнати, але Аджаалу це анітрохи не бентежило. Містрал була готова вбити Тіордана, а тому дівчина не була впевнена, чи можна довіряти бабусі. Повільно піднявшись нагору, Містрал увійшла в її кімнату і сіла на стілець біля письмового столу.

–Нічого не завадить мені згорнути шию твоїй кішці, якщо вона надумає напасти. Я живу набагато довше, ніж ти, і реакція в мене хороша.– спокійно вела вона.

Аріста загарчала, підкравшись ближче і сіла поруч з Аджаалою, напружено втупившись на Містрал. Дівчина примружилася, уважно спостерігаючи за бабусею, і погладила пантеру по голові.

–Розкажи мені все.

–Що ж, добре... – зітхнула бабуся.– Ти й справді моя рідна онука.

–Та, облиш... – роздратовано зітхнула вона.

–Але ти не дитя моєї старшої дочки.

–Що?

–Аілана була старшою дочкою і прихильницею Кігтя. Вона познайомилася з тим лоботрясом Джорахом і потягла його за собою. Там вони й згинули тридцять років тому. Моя молодша дочка Аделаїда, була трохи старша за тебе, коли завагітніла. Ось тільки проблема полягала в тому, що вагітність її була від мага. Довгі століття союз відьом і магів був під забороною. І для нас, і для них. Коли Верхнесферу розформували, ще п'ятнадцять років ми звикали до нового життя. І всередині Верхнесфери заборона продовжувала поширюватися. Але Аделаїда була впертою, як ти. Я намагалася вберегти її, а потім я дізналася, що вона чекає на дитину. Аделаїда відлучалася вниз, де проводила незліченний час зі своїм магом. Там і народила, а потім, вона повернулася сюди, тягнучи тебе на руках і благала мовчати про те, що ти напівкровна. Тому, що внизу до напівкровок ставилися жорстоко і розправлялися з ними. Її мага вбили, Аделаїду отруїли. Вона все намагалася мені сказати, що втратила щось. Але отрута була сильнішою, і що саме вона так силкувалася відшукати, я не розуміла. Але зв'язок магів і відьом заборонено не тільки тому, що ми не хочемо змішування видів. Річ не в чистокровності, а в тому, що напівкровки непередбачувані. Ваша сила може проявити себе інакше. Ви або безсилі проти інших, або стократ сильніші. Сьогодні я переконалася в іншому. Усе твоє життя, я сподівалася, що ти будеш звичайною відьмою. На Верхнесфері дізналися про зв'язок Аделаїди і хотіли стратити тебе. Я створила зілля, що стирає пам'ять про Аделаїду і твою сутність, і вилила його в ставок. Усі забули про мою молодшу доньку, натомість, бачачи значущу схожість між тобою і твоєю тіткою, самі додумали, що ти донька Аілани. Я розуміла, що це загрожує, знаючи, як хитко все стосовно Аілани, Джораха і Кігтя.

–Нащо ти так сильно мене контролюєш? Чому я не маю права на особисте життя, на відпочинок, пізнання чогось нового?

–Є пророцтво. На щастя його точних слів не знає кожен. Але там говориться так: "Невігластво відьми пробудить мерців. Зійде у світ відьом спадкоємиця Кігтя і Велика Війна зруйнує всю Верхнесферу". Ось, чому відьми вчаться не покладаючи рук. Але розтлумачити сенс пророцтва не вдається. Не зрозуміло, чи невігластво поверне спадкоємицю Кігтя, чи вона одного разу народиться на Верхнесфері й погубить її. Я знала, як до твого походження поставиться більшість. Тому намагалася захистити.

–Чому ти так проти Тіо? Що він тобі зробив?

–Я не проти хлопця. Мене турбують його батьки.

–Чим саме?

–Батьки Тіордана не змогли обпоїти його, натомість вони зробили, дещо гірше. Використали чари навіювання і навіяли хлопцям твого курсу, що ти і є та спадкоємиця, що ти небезпечна для всіх. І ті мало не спалили тебе. Я думала, Тіордан теж під дією навіювання, тому хотіла розправитися і з ним теж. Що до решти, гадаю, всі вони мертві.