Читати книгу - "Володар Перстнів"

детальною топографією (до рукопису додано мали, глосарій і пояснення самого автора), з описами різних рас і племен, які її населяли, їхніх традицій, повір’їв, із різноманітними мовами, розробленими настільки, що вони надаються до реального вжитку. Науковці-лінгвісти, котрі досліджували мови Толкіна, писали про них наукові праці, дивуючись, наприклад, наскільки милозвучна ельфійська, на противагу жорсткій і лексично бідній мові орків. Поява трилогії викликала, як це часто трапляється з популярними та художньо якісними літературними творами, не тільки численні пародіювання, як, наприклад «Bored of the Rings» (1969), «The Sillymarillon» (2004), але також і складні багатоступеневі кросворди за мотивами творів, фотороман-комікс (1979), численні вірші та поеми і навіть рецепти різних страв Середзем’я. Майже окремою індустрією стали численні телевізійні та комп’ютерні ігри, ляльки в образах персонажів трилогії. Тож можна сміливо стверджувати, що універсум Толкіна став значною складовою частиною сучасної популярної культури.

Серед затятих фанів-Толкіністів трапляються такі, котрі вільно спілкуються по-ельфійськи, а нещодавно в одній із газет у відділі цікавинок було навіть уміщено декілька віршів молодої поетеси з Києва, котра творить ельфійською мовою.

Джон Роналд Руел Толкін — англійський учений-філолог, професор Оксфордського університету, автор численних наукових праць із історії англійської та скандинавських мов. Також його перу належить цілий ряд художніх творів у жанрах казки та наукової фантастики. Толкін — представник цілої плеяди католицьких письменників Англії першої половини XX століття, до якої також належить Клайв С. Льюїс — автор знаменитих «Хронік Нарнії», де теж у тексті створено цілу країну, населену химерними мешканцями. У творчості обох цих авторів чимало християнських мотивів, хоча християнство у версії саме католицизму більш очевидне у Льюїса — в контрасті до Толкіна він навіть цілком свідомо катехизує людину, як, наприклад, у «The Screwtape Letters» — творі, що складається з листів старого досвідченого чорта до молодого антипка, в яких старший, аналізуючи сприятливий для гріха «Zeitgeist», себто дух часу доби, повчає молодшого зваблювати і полонити людські душі. Цей твір, безперечно, також заслуговує бути перекладеним українською мовою, і ми сподіваємося, що представники перекладацького цеху звернуть увагу на наш такий прозорий натяк. Клайв Льюїс був близьким другом Дж. Р. Р. Толкіна та, можливо, навіть одним із прототипів гобітського племені — невисокий на зріст, полюбляв палити люльку, пити пиво і розмовляти про поезію та міфологію. Вочевидь, якщо говорити про позалітературні впливи на Дж. Р. Р. Толкіна, то їх не можна обмежувати лише Клайвом Льюїсом чи гуртком «Інклінґз» (про це — нижче). Діяльність Толкіна припала на час, коли англійське суспільство переживало своєрідний «католицький ренесанс». Розпочалося це відродження ще в XIX ст., за часів кардиналів Генрі Едварда Меніннґа (1808–1892) та Джона Генрі Ньюмена (1801–1890). А початок XX століття приніс Британії нову потужну хвилю навернень до католицизму, — й у цій хвилі було чимало імен митців і письменників, як, наприклад, Гілер Беллок (Hilaire Belloc) і Ґілберт Кіт Честертон (Gilbert Keith Chesterton), чия творчість, безумовно, була відома Толкінові та мала на нього певний вплив[56].

Джон Роналд Руел Толкін народився 3 січня 1892 року в Бльойм-фонтейні, містечку піонерів, підкорювачів і розвідників незнаної землі в Південній Африці, проте вже у віці трьох років разом із матір’ю та молодшим братом Гіларі переїхав до Англії. Їхній батько Артур залишився на африканському континенті, де і помер через кілька років, а мати, Мейбл Толкін, лише трохи встигнувши підростити дітей, також залишила їх, померши від діабету у віці 34 років. Виховання братів перебрала на себе їхня тітка Беатріс. Також великий вплив на юного Толкіна мав священик Френсіс Морґан, який значною мірою замінив хлопцеві батька.

Маючи шістнадцять років, Роналд зустрів Едіт Брат, яка згодом стала його дружиною. Едіт також була сиротою, тож не дивно, що між молодими людьми відразу виникло міцне та щире почуття.

Майбутній письменник спершу отримав стипендію в Екзетер-Коледжі, який був підрозділом Оксфордського університету, а з 1911 року почав серйозні студії в самому Оксфорді. Закінчивши університет 1915 року, Роналд іде до війська, стає офіцером, бере участь у воєнних діях на території Франції. Наступного, 1916 року він одружується з Едіт, у шлюбі з якою в нього пізніше народяться троє синів і одна донька. 1918 року, після підписання замирення та припинення бойових дій, Толкін повертається до Оксфорда, де знаходить роботу в редакції «Нового Англійського Словника». Проте ще раніше, 1917 року, він розпочинає працю над «Сильмариліоном» — книгою, яка є наріжним каменем для подальших його творів у жанрі фентезі, але яка побачила світ аж після смерті письменника — в 1977 році. Книга вийшла завдяки зусиллям і за редакцією сина автора, Крістофера Толкіна. Тут слід згадати, що саме Крістофер разом із Клайвом Льюїсом був чи не найбільшим натхненником Толкінової праці. Вони часом навіть силоміць чи шляхом психологічного тиску змушували автора сідати за робочий стіл[57]. У передньому слові до «Сильмариліона» Крістофер писав: «Сильмариліон»… є хронікою Прадавніх Днів, або ж Першої Епохи світу. У «Володарі Перстенів» детально змальовуються величні події, що відбуваються наприкінці Третьої Епохи; та оповідання «Сильмариліона» — це легенди, які закорінені в набагато глибшу давнину, коли Морґот, перший Темний Володар, іще панував у Середзем’ї, а Високі Ельфи намагалися відвоювати у нього Сильмарили…»[58]

1920 року Толкін отримує посаду доцента в університеті міста Лідса, де з 1924 року стає професором. Серед його тогочасних наукових зацікавлень — скандинавські саги, «Беовульф», легенди про Короля Артура та лицарів Круглого столу, давня англійська література. Цікавили його також міфи та легенди інших народів, зокрема фінський епос «Калевала». Займаючись викладацькою діяльністю, Дж. Р. Р. Толкін тішиться великою популярністю серед студентської молоді, присвячуючи спілкуванню з нею чимало вільного часу. 1925 року Толкін із родиною повертається до Оксфорда, де стає професором англо-саксонських студій. На цій посаді він перебуває аж до 1945 року, коли отримує звання Мертон-професора англійської мови та літератури Оксфорда, звання надзвичайно почесне і престижне. «Володаря Перстенів» Толкін закінчив 1949 року. Публікування зайняло певний час, і останній том трилогії побачив світ 1955 року. Через чотири роки після виходу книги, себто 1959 року, Толкін іде з посади професора. 2 вересня 1973 року Джон Роналд Руел Толкін помирає у віці 81 року, на два роки переживши свою кохану дружину Едіт. Їхній шлюб тривав 55 років.

Дж. Р. Р. Толкін належав до літературної групи так званих «Ink-lings» — назва ця дуже насичена, в ній є гра слів і значень, тому українською її можна відтворити, як «Чорнильники» (від «ink» — «чорнило»)