Читати книгу - "Спецназ"

кожна група, спіймана охороною, є суб'єктом для обробки, яка достатня груба, щоб вибити з людей будь-яке бажання бути спійманими в майбутньому, хоч на навчаннях, хоч у справжньому бою. У солдата спецназу постійно тільки одна думка в голові, вбита в нього, що опинитися бранцем гірше, ніж померти. У той же час його вчать, що його цілі благородні. Перш за все, якщо його ловлять на навчаннях, то сильно б'ють, потім йому показують архівний фільм, знятий у концентраційних таборах Другої Світової Війни (ці фільми дійсно набагато страшніші за те, що з ними роблять на маневрах), потім його відпускають, але в разі повторного попадання в полон все знову повторюється. Це розраховано на те, щоб за дуже короткий час у солдата розвинулася дуже сильна негативна реакція на думку стати бранцем, і, звичайно, що смерть - благородна смерть в розумінні спецназу — є переважною.

Одного разу, після моєї втечі на Захід, я був присутній на великих військових маневрах, в яких брали участь армії багатьох західних країн. Звичайна військова підготовка справила на мене дуже приємне враження. Зокрема, мене вразило вміння, я б навіть сказав, майстерність, з яким підрозділи маскувалися. Військове обладнання, танки та інші транспортні засоби, бронетранспортери були пофарбовані чомусь, щоб не відбивати світла; кольори були розумно підібрані і маскувальне забарвлення було виконане так, що було важко розгледіти машину навіть з короткої дистанції, її лінії зливалися з навколишнім оточенням. Але кожна армія зробила одну величезну помилку при маскуванні деяких машин, які мали величезні білі кола і червоні хрести, намальовані на їх боках. Я пояснив західним офіцерам, що білий і червоний кольори дуже добре помітні на відстані, і краще б використовувати зелену фарбу. Мені сказали, що машина з червоним хрестом призначені для перевезення поранених, що я і так добре знав. «Це вагомий аргумент - сказав я - для того, щоб прибрати хрести або зробити їх значно меншими. Будьте людьми. Ви перевозите поранених і повинні їх охороняти усіма способами. Так охороняйте їх! Заховайте їх. Переконайтеся, що комуністи не зможуть їх побачити.»

Заперечення тривали, і в той день я нікого не переконав. Пізніше інші західні офіцери намагалися пояснити мені, що я просто ігнорую міжнародну угоду щодо їхніх справ. Вам не дозволять стріляти в машини з червоним хрестом. Але, щодо мене, то радянський солдат не підозрює про ці угоди. Це великий хрест намальований на них для того, щоб радянський солдат міг його побачити і не стріляти по них. Але радянський солдат знає тільки те, що червоний хрест означає щось медичне. Ніхто навіть не подумає про те, щоб сказати йому що не можна стріляти по червоному хресту.

Я дізнався про це дивне правило, що по червоних хрестах не можна стріляти, зовсім випадково. Коли я був ще радянським офіцером, я прочитав книжку про фашистських військових злочинців, і серед висунутих їм звинувачень було твердження, що нацисти іноді стріляли по машинах і поїздах, що несли червоний хрест. Мені це здалося дуже цікавим, оскільки я не міг зрозуміти - чому такі дії вважаються злочином. Була війна, і одна сторона намагалася знищити іншу. Чому ж поїзди і машини з червоними хрестами треба відрізняти від інших машин противника?

Я знайшов відповідь на це питання абсолютно незалежно, але не в радянських інструкціях. Можливо, там і є відповідь на це питання, але прослуживши в Радянській Армії багато років і пройшовши через дюжину іспитів різного рівня, я ніколи не стикався з яким-небудь посиланням на правило, що солдат не може стріляти по червоному хресту. На навчаннях я частенько запитував моїх командирів (деякі з них дуже високих звань) у дуже провокаційній манері, що трапиться, якщо раптово з'явиться ворожий транспортний засіб з червоним хрестом. Мені завжди відповідали з деяким замішанням. Радянський офіцер дуже високого рангу, який закінчив пару академій, не міг зрозуміти, в чому буде різниця, якщо там буде червоний хрест. Радянському офіцеру ніколи не пояснювали його повного значення. Я ніколи не турбував цими питаннями жодного з моїх підлеглих.

Я закінчив Військової-дипломатичну академію, і непогано. Під час навчання я уважно слухав усі лекції і завжди чекав, що хтось із моїх вчителів (багато з них в чині генерала з багаторічним досвідом міжнародних відносин) що-небудь скаже щодо червоного хреста. Але дізнався лише, що організація Міжнародний Червоний Хрест розташована в Женеві, прямо навпроти Постійного Представництва СРСР в ООН, і що ця організація, як і деякі інші міжнародні організації, може бути використана офіцерами радянських розвідувальних служб в якості прикриття їхньої діяльності.

Так кому ж роблять краще армії Заходу, малюючи цей величезний червоний хрест на своїх санітарних машинах? Спробуйте намалювати червоний хрест у себе на спині та грудях, а потім взимку піти в ліс. Невже ви думаєте, що червоний хрест врятує вас від атаки вовків? Звичайно ж ні. Вовки не знають ваших законів і не розуміють ваших символів. Так чому ж ви використовуєте символ, який для противника нічого не означає?

Під час останньої війни комуністи не поважали міжнародні конвенції та угоди, але деякі з їхніх супротивників, з багатовіковою культурою і відмінними традиціями, об'єктивно зазнали невдачі, поважаючи міжнародні закони. З того часу Червона Армія використовує знак червоного хреста, невеликих розмірів, як знак, що говорить її солдатам, де знаходиться госпіталь. Потрібно, щоб червоний хрест був видимим тільки своїм людям. Червона Армія не вірить в добру волю ворога.

Міжнародні угоди та конвенції ніколи й нікого не врятують від нападу. Пакт Молотова-Рібентропа - прямий тому приклад. Він не захистив Радянський Союз. Але якби Гітлер спробував вдертися на Британські острови, то пакт не захистив би й Німеччину. На цю тему Сталін висловився абсолютно відкрито: «Війна може змінити всі угоди будь-якого виду зверху донизу» («Правда», 15 вересня, 1927).

Радянське керівництво і радянська дипломатична служба підберуть філософське обґрунтування своєї позиції з будь-яких угод. Якщо хтось довіряє друзям, то необхідності в договорах немає; друзі не потребують угод для того, щоб покликати на допомогу. Якщо ж хто-небудь слабкіший, ніж його противник, то угода, взагалі, марна. А якщо хтось сильніший, ніж його противник, то який сенс дотримуватися угоди? Міжнародні договори є всього лише інструментом політики і пропаганди. Радянське керівництво і Радянська Армія не вірять ніяким договорам, вірячи тільки в силу, яка стоїть позаду цих договорів.

Тому величезний червоний хрест на військовому транспортному засобі є всього лише символом наївності й довіри Заходу протоколам, параграфам, підписам і печаткам. Коли західні дипломати