Читати книгу - "Спецназ"

Процес привчання спецназівців до вигляду і присутності крові не має кінцевої мети перетворити їх на садистів. Просто кров є рідиною, з якою їм доведеться працювати у воєнний час. Солдат спецназу не повинен боятися червоної рідини. Хірург постійно працює з кров'ю, як і м'ясник. Що буде, якщо хірург або м'ясник стануть раптом боятися виду крові?

Кожен радянський солдат, де б він не служив, повинен вміти бігати, точно стріляти, утримувати свою зброю в чистоті й порядку і виконувати накази своїх командирів точно і швидко, не задаючи зайвих запитань. Якщо хтось проходить бойову підготовку в радянських військах, він засвоює, що для всіх родів військ є спільні стандарти військових дій у деяких умовах. Це створює враження, що підготовка в Радянській Армії однакова для будь-яких однакових умов. Це не зовсім правильно. В армії є безліч стандартних вимог до офіцерів і солдатів. Тим не менше, кожен Радянський військовий округ і кожна група сил діє в умовах, які унікальні для них. Війська Ленінградського Військового округу змушені діяти в різких північних умовах та їх підготовка проводиться в лісах, болотах і тундрі при арктичному кліматі. Війська Кавказького Військового округу повинні діяти у високих горах, тоді як і війська Прикарпатського й Уральського Військових округів змушені діяти в горах середньої висоти. При цьому, в Прикарпатському Військовому окрузі м'який європейський клімат, тоді як в Уральському окрузі він різко відрізняється: жорсткий, з дуже жарким літом і дуже холодною зимою.

У кожному військовому окрузі та групі сил є командувач, начальник штабу і начальник розвідки, які головою відповідають за бойову готовність військ, що знаходяться під їх командуванням. Але кожен округ має специфічного противника і своє власне (хоча й абсолютно таємне) завдання на виконання в разі війни, а також свою власну окрему роль у планах Генерального Штабу.

Однією з причин, чому підготовка ведеться на саме тут, є те, що кожен прикордонний округ і група сил має, як правило, такі ж природні умови, як і на територіях, де їм доведеться воювати. Умови в Карелії дуже слабо відрізняються від таких у Норвегії, Швеції або Фінляндії. Якщо війська Прикарпатського військового округу перетинають кордон, вони виявлять, що знаходяться в країні з високими суворими горами, схожими на ті, де вони постійно знаходяться. А якщо радянські війська в Німеччині перетинають кордон, навіть якщо й будуть невеликі відмінності в місцевості та кліматі, вони все одно будуть як і раніше в Німеччині.

Спецназ сконцентрований на цьому рівні фронтів і армій. Щоб бути впевненим, що підготовка спецназу виконується в умовах якомога більш наближених до тих, в яких війська будуть діяти, в даний час бригади спецназу мають спеціальні навчальні центри. Наприклад, природні умови Прибалтійського Військового округу дуже схожі на такі в Данії, Бельгії, Нідерландах, Північній Німеччині та Франції. Гори Алтаю зовсім схожі з Французькими Альпами. Якщо війська треба навчати для дій на Алясці та в Канаді, то Сибір є ідеальним вибором, тоді як для дій в Австралії підрозділи спецназу необхідно тренувати в Казахстані. Бригади спецназу мають свої навчальні центри, але будь-яка бригада (або інша бойова одиниця спецназу) може в будь-який момент отримати наказ діяти в чужому навчальному центрі, що належить іншій бригаді. Наприклад, під час маневрів «Двіна» підрозділи спецназу з Ленінградського, Московського і Північно-Кавказького військових округів були перекинуті до Білорусії для дій у незнайомих для них умовах. Різниця в умовах була особливо сильною для підрозділів, перекинутих з Північного Кавказу.

Ці перекидання обмежуються, в основному, військами внутрішніх військових округів. Вважається, що війська, які вже розташовані в Німеччині, Чехословаччині і Північно-Кавказькому Військових округах будуть залишатися там за будь-яких обставин, і краще їх повністю навчати діям у цих умовах без руйнівних зусиль з навчання для кожного виду обстановки. «Універсальне» навчання необхідно для військ внутрішніх округів - Сибірського, Уральського, Середньоволзького, Московського і деяких інших, які в разі війни будуть переключені на кризові точки. Забезпечується навчання також і професійних спортсменів. Кожен з них постійно бере участь у змаганнях і подорожує по всій країні від Владивостока до Ташкента і від Тбілісі до Архангельська. Такі подорожі самі по собі грають важливу роль у навчанні. Професійні атлети стають психологічно підготовленими до дій у будь-якому кліматі та будь-якій обстановці. Подорожі за кордон, особливо подорожі в ті країни, в яких йому доведеться діяти в разі війни, надають величезну допомогу в ламанні психологічних бар'єрів і роблять спортсмена готовим для дій у будь-яких умовах.

Підрозділи спецназу часто втягуються в маневри різних рівнів і з різними учасниками. Їх головним «супротивником» на навчаннях є війська МВС, міліція, прикордонні війська КДБ, війська КДБ, мережі урядових комунікацій і звичайні підрозділи збройних сил.

Під час війни війська КДБ і МВС передбачається використовувати для дій проти національних визвольних рухів усередині Радянського Союзу, найбільш небезпечним з яких вважають Російський рух проти СРСР. (В останній війні він складався з росіян, які створили найбільш потужну антикомуністичну армію - РОА). Український рух опору також вважається дуже небезпечним. Партизанські операції будуть неминуче проводитись у балтійських країнах і на Кавказі, в інших місцях. Війська КДБ і МВС, які не управляються Міністерством Оборони, озброєні вертольотами, морськими суднами, танками, артилерією і бронемашинами, і досвід, отриманий ними від дій проти спецназу є для них виключно цінним. Але начальство ГРУ виявляє ентузіазм, приєднуючись до маневрів, зі своїх причин. Якщо спецназ роками має досвід дій проти таких могутніх суперників, як КДБ і МВС, ефект його дій проти менш сильних опонентів тільки посилиться.

Під час навчань КДБ і МВС (разом з військовими підрозділами Радянської Армії, які повинні самі себе охороняти) використовують проти спецназу цілу гаму різноманітних способів захисту, від тотального контролю радіокомунікацій до електронних датчиків, від літаків-мисливців, забезпечених останнім обладнанням, до собак, які винюхують і використовуються у величезних кількостях.

Крім дій проти реальних радянських військових цілей, підрозділи спецназу проходять курс навчання в навчальних центрах, де з високою точністю відтворюються умови і атмосфера району, в якому вони ймовірно будуть воювати. Для позначення «противника» використовуються моделі ракет «Плутон», «Першинг» і «Ленс», а також «Міраж-VI», «Ягуар» та інших озброєних атомною зброєю засобів. Є там також артилерія для стрільби ядерними снарядами, спеціальні типи автомобілів, що використовуються для перевезення ракет, боєголовок тощо.

Групи спецназу повинні подолати безліч ліній охорони, і