Читати книгу - "Спецназ"
- Жанр: Наука, Освіта
- Автор: Віктор Суворов
Книжка написана Віктором Суворовом (літературний псевдонім Володимира Богдановича Різуна) англійською мовою і ніколи офіційно не перекладалася і не видавалася ні російською, ні українською. Переклад зроблений з неофіційного перекладу російською Павла Журавльова, наявного в інтернеті www.fictionbook.ru. Попри логічну послідовність назви даної книжки в ряді біографічно-художніх книжок десь між "Розповідями визволителя" та "Акваріумом", дана книжка не має ні художнього викладу, ні розповідей про життєві бувальщини автора. Натомість наявний деталізований опис спеціальних військових частин. Ця книжка була спрямована на західного читача з метою попередження про агресивні приготування СРСР.
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Віктор Суворов
СПЕЦНАЗ
Наташі й Олександру
Розділ 1
Лопатки і Люди
Кожен піхотинець у Радянській Армії носить із собою маленьку лопатку. Коли він отримує наказ зупинитися, він негайно лягає і починає копати яму в землі поряд із собою. За три хвилини він викопає невелику траншею завглибшки 15 сантиметрів, у яку може витягнувшись лягти так, що кулі будуть безпечно свистіти в нього над головою. Земля, яку він викинув, формує бруствер попереду і з боків, створюючи додаткове укриття. Якщо танк проїде над такою траншеєю, то у солдата є 50% ймовірності, що він не заподіє йому ніякої шкоди. В будь-який момент солдату можуть наказати рухатися знову і, кричачи на весь голос, він кинеться вперед. Якщо йому не наказують рухатися, то він копає глибше і глибше. Спочатку його траншея може використовуватися для стрільби з положення лежачи. Пізніше вона стає траншеєю, з якої можна стріляти з коліна, а потім, ще пізніше, після того, як вона стане завглибшки 110 сантиметрів, її можна використовувати для стрільби стоячи. Земля, яка викидається назовні, оберігає солдата від куль і осколків. Він робить у бруствері амбразуру, в якій тримає дуло свого автомата. При відсутності подальших команд він продовжує працювати над своєю траншеєю. Він маскує її. Він починає копати траншею для з'єднання зі своїм товаришем зліва. Він завжди копає справа наліво, і через кілька годин траншея з'єднує окопи всіх стрільців даного відділення. Траншеї відділень з'єднуються з траншеями інших відділень. Копання продовжується і додаються комунікаційні траншеї в тилу. Траншеї стають все глибшими, перекриваються, маскуються і зміцнюються. Потім, раптово знову йде наказ рухатися вперед. Солдат вискакує на поверхню, кричачи і матюкаючись якомога голосніше.
Піхотинець використовує ту ж лопатку для того, щоб викопати могилу для полеглого товариша. Якщо в нього в руках немає сокири, він використовує лопатку, щоб розрубати буханець хліба, коли вона замерзла до твердості граніту. Він використовує її як весло, коли на телеграфному стовпі під ворожим вогнем переправляється через широку річку. А коли він отримує наказ зупинитися, він знову будує незламну фортецю навколо себе. Він знає, як раціонально копати землю. Він будує своє укріплення відразу таким, яким воно має бути. Лопатка - це не тільки інструмент для копання землі: вона може також бути використана для вимірювання. Вона має 50 сантиметрів довжини. Дві довжини лопатки дорівнюють метру. Лезо лопатки має 15 сантиметрів ширини і 18 сантиметрів довжини. Запам'ятавши ці дані, солдат може виміряти все, що забажає.
У саперної лопатки ручка не складається, і це дуже важлива риса. Лопатка зобов'язана бути єдиним монолітним об'єктом. Всі три її краї гострі, як у ножа. Вона пофарбована зеленою матовою фарбою, щоб не відбивати сильне сонячне світло.
Лопатка - це не тільки інструмент для вимірювання. Вона є також гарантією стійкості піхоти в більшості важких ситуацій. Якщо в піхоти є кілька годин, щоб закопатися в землю, то щоб виколупати її з її окопів і траншей можуть знадобитися роки, яку б сучасну зброю проти неї не використовували.
У цій книжці ми говоримо не про піхоту, а про солдатів інших частин, відомих як спецназ. Ці солдати ніколи не копають траншей; по суті, вони ніколи не займають оборонних позицій. Вони або раптово атакують ворога, або, якщо зустрічають опір чи переважні сили, вони зникають так само швидко, як з'явилися, й атакують ворога знову тоді й там, де противник найменше очікує їхньої появи.
Тим дивніше, що солдати спецназу також носять із собою маленькі саперні лопатки. Навіщо вони їм? Практично неможливо словами описати, як вони використовують свої лопатки. Вам своїми очима необхідно побачити, що вони роблять з ними. В руках спецназівця лопатка є жахливою безшумною зброєю, і кожен член спецназу тренується у використанні лопатки набагато більше, ніж піхотинець. Перша справа, якій він повинен навчитися - точність: рубати невеликі пагони дерев краєм лопатки або перерубати горлечко у пляшки так, щоб пляшка залишилася цілою. Він повинен навчитися любити свою лопатку, вірити в її точність. Щоб домогтися цього він поміщає свою руку на обрубок дерева, розставивши пальці, і в швидкому ритмі крутить його правою рукою, використовуючи лезо лопатки. Коли він навчився використовувати лопатку так само добре як сокиру, він вчиться складнішим речам. Лопатка може використовуватись у рукопашній сутичці проти ударів багнетом, ножем, проти іншої лопатки. Солдата, у якого немає іншої зброї, крім лопатки, замикають у кімнаті без вікон наодинці зі скаженою собакою, щоб зробити бій цікавішим. В кінці солдата навчать кидати лопатку так само точно як меча або бойову сокиру. Це чудова зброя для кидання, одноразовий, добре збалансований об'єкт, 32-сантиметрова ручка якого діє як важіль для кидка. Оскільки вона обертається в польоті, то надає лопатці точність і удар. Вона стає страшною зброєю. Якщо вона встромляється в дерево, то витягнути її назад не так легко. Набагато серйозніше, якщо вона потрапляє в чийсь череп, хоча спецназівці зазвичай не ціляться в обличчя супротивника, нападаючи ззаду. Той навряд чи побачить наближення леза, перш ніж воно увіткнеться йому ззаду в шию або між лопаток, розрубуючи, трощачи кістки.
Спецназівець любить свою лопатку. Він більше вірить в її надійність і точність, ніж у свій автомат Калашникова. Відзначена одна цікава психологічна деталь у рукопашній сутичці, яка також входить в арсенал тренування спецназу. Якщо солдат стріляє у ворога озброєного автоматом, то ворог також стріляє в нього. Але якщо він не стріляє у ворога, а замість цього кидає в нього лопатку, противник просто кидає свій автомат і відстрибує вбік.
Це книжка про людей, які кидають лопатки, про солдатів, які діють лопатками більш впевнено й точно, ніж ложками за столом. Вони використовують, звичайно, й іншу зброю крім своїх лопаток.
Розділ 2
Спецназ і ГРУ
Неможливо перекласти російське слово розвідка точно на будь-яку іноземну мову. Воно зазвичай замінюється як «дослідження» або «шпигунство» чи «збір інформації». Повне пояснення цього слова в тому, що воно описує будь-які дії з метою отримання інформації про супротивника, аналізу їх і розуміння їх сутності.
Кожен радянський військовий штаб має свій власний механізм для добування й аналізу інформації про супротивника. Таким чином інформація збирається й аналізується і поширюється в інший штаб, вище, нижчий або на
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Спецназ», після закриття браузера.