Читати книгу - "Арос. Суджена для чорного дракона, Аніта Мілаєва"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Христина
- Я, мабуть, ляжу тут, - запропонував Дем, прямуючи до крісла, що стояло біля вікна.
- Ліжко величезне, тут місця вистачить на двох, - спокійно заперечила Христина, вказуючи поглядом на порожню половину.
Дем недовірливо подивився на дівчину.
- Ти не боїшся, що вночі можеш випадково опинитися в моїх обіймах? - злегка хрипким голосом, запитав чоловік.
- Зовсім не боюся. Тобі нема про що переживати, тільки організуй собі ковдру.
Чоловік посміхнувся, показуючи рівні білі зуби. Щось промайнуло в його погляді. Передчуття? Чи, може, ідея підступного плану зваблення?
Дем клацнув пальцями, і біля дівчини з'явилася ще одна ковдра. Чоловік не встиг дійти до ліжка, як у двері постукали.
Христина і Дем здивовано переглянулися. Чоловік, перш ніж відчинити двері, взяв зі столу кинджал.
У дверному отворі стояла гарна рудоволоса дівчина. Побачивши Дема, вона грайливо схилила голову на бік і спокусливо облизнула губи :
- Здравія тобі, красеню.
Христина розгублено дивилася на нічну гостю. Нескладно було здогадатися з якими намірами дівчина заявилася в такий час у кімнату до чоловіка.
- І тобі здоров'я, прекрасна діво.
Побачивши, хто завітав у гості, Дем помітно розслабився. Він поклав ніж на тумбочку, що стояла за дверима і обперся об одвірок, схрестивши руки на грудях.
-Ти заборгував мені ніч, - лілейним голосом продовжувала вона.
Христина обурено дивилася на дівчину, яка від слів перейшла до дій, вона провела вказівним пальцем по голому торсу мага. Оце нахабство!
- Ти нічого не ... - почав чоловік, але замовк, а потім, ніби щось згадавши, додав, - пробач хороша, зовсім забув, що сам сказав, де зупинився.
- Тоді підемо до мене?
Дем повернувся до Христини і кинувши:
- Я скоро повернуся, - вийшов з кімнати.
Дівчина навіть нічого сказати не встигла. Чомусь почуття, що тебе зрадили, чорною змією заповзло в душу. Христина розуміла, що Дем вільний, досить симпатичний чоловік, і має повне право на особисте життя, але чомусь серце болісно стислося. Дівчина нагадала собі, що взагалі-то вона бонобі дракона! І кілька разів повторила, що їй байдуже до інтрижки мага! Але ні мозок, ні серце в це не повірили.
Намагаючись заспокоїтися, дівчина загорнулася у ковдру і, полежавши деякий час в роздумах, все-таки заснула.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Арос. Суджена для чорного дракона, Аніта Мілаєва», після закриття браузера.
