Читати книгу - "Вмій програвати, Рія Тас"

З Ірмою я швидко знайшла спільну тему, ми в трьох сміємося обговорюємо перегони, старт яких через десять хвили та ніяк не звертаємо уваги на Тимофія.

По обговоренням сьогодні має відбутися дуже гаряче поєднання на кону титул чемпіона, я навіть не знала що тут таке і є. І мені справді подобається вся ця атмосфера. Адреналін змішаний з всіма відчуттями, все сприймається дуже гостро. Емоції вибухою. Відчуйється пульсуючий ритм міста, осяяні яскравими вогнями і розфарбовані музикою. Кожен поворот - це нова пригода, кожна дуга - це виклик для учасників та їхніх автомобілів.

Відчується драйв та адреналін, свобода. Стрітрейсінг - це спосіб втекти від буденності та відчути себе частиною швидкісного світу, де кожен момент - це можливість підкорення нових вершин.

Тимофій купує нам по гарячому глінтвейну, який приємно обпікає горло. Все так не вимушено, таке відчуття ніби ми друзі сто років.

Коли чуємо оголошення, що старт через п’ять, учасники вже зайняли свої місця, ми всі наближаємося ближче до траси. Тут ще набагато краще ніж вдалі.  Крики гул, музика. Все настільки заморожує. Відчуття, які досить важко описати. Але мені все дуже подобається.

Коли на дорогу виходить струнка дівчина в комбінезоні, який облягає її тіло ніби друга шкіра, спокусливо підкреслює форми та відрізняє її від натовпу. Всі затамовують подих у передчутті. Все настільки не очікувано швидко, що я навіть не встигаю розгледіти учасників гонки. На вулиці по осінньому прохолодно, але в цьому місці навіть дуже спекотно, все як і говорила подруга.

Відбувається все досить швидко дівчина змахує прапорцями і автомобілі ж шаленою швидкістю рушають. Два спортивних – гоночних, потужних, один під номером тринадцять червоний з чорними полосами по боках, та жовтий під номером вісімнадцять.

Минає хвилин сорок, я вже й замерзти встигла, як натовп бачить червоний автомобіль, саме на нього я і поставила як на переможця. Але все відбувається на рівні жовте також не відстає. Червоний автомобіль перший перетинає фініш під крики натовпу, буквально через секунду жовтий.

Коли з автомобілів виходять учасники, чесно я офігіла. Очі по п’ять копійок, рот навіть під відкрила, дивлюся на Таю вона відображає мой ж вираз обличчя.

- Руслан! – говоримо одночасно.

- Ти знала? Запитую в подруги у тієї немає слів лише киває, що ні чорта вона не знала.

- Мені капець – говорить Тая поки брат її не бачить і блідне на місці.

- Ей, ти чого?

- Мене тепер батьки нікуди з дому не випустять!

- Дівчата, ви чого так, все буде ок ! – підбадьорює Ірма - Правда ж, Тіме - запитує у свого  чоловіка, а той невпевнено киває.

Коли Руслан бачить нас з сестрою. Обличчя скан, похмуре,  закам’яніле, зле, я б сказала що навіть лякає трохи. До Руслана підбігає, якась дівчина, але той відповідає щось грубо, обходить її та несеться до нас, як ошпарений.

- Мамочки! – пискливо подає голос Таїсія.

- Ей, вище ніс! Що він тобі зробить?

- Та, нічого, але я вперше бачу його таким – тихо говорить дівчина, я відчуваю її стан на собі.

- А, ви що тут забули? – грубо відсікає Рус.

- Спокійніше друже, не лякай дівчат! – говорить Тім.

- Мовчи! Я запитую, що ви тут забули? – Тая лише кліпає, не подаючи і слова.

- Я думала, ти вже не катаєшся – шепче подруга.

- Думала чи не думала це не місце для хороших дівчат! – відсікає хлопець, мені не звичний такий тон та манера у спілкуванні.

- А хто вирішив, що ми хороші? Збав обороти, не з подружками своїми розмовляєш ! – говорю з викликом.

- Оу – свистить Тім – Невже хтось готовий з викликом подивитися на нашого Руса. Олю, ти мій герой! – всі навколо мовчать, а ми спопеляємо один одного поглядом -сь кому справді весело.

- За мною  швидко у автомобіль.

- Який? Той, що ти вийшов? – знаю, що  граю з вогнем, але не відступаю.

- Колись, я тебе прокатаю по дорослому, а зараз швидко, я вас додому відвезу.

- Боюся, я не захочу стояти в черзі, ти хто захоче, хоча б постояти біля тебе – говорю ядко – Не плутай мене з ними!

- Олю! – шепче зовсім бліда Тая, не розуміє, що відбувається.

- Тай, все добре!

- Рус, наступного разу я тебе зроблю – до нас підходить невідомий хлопець, точніше суперник брата подруги – О, це що за красуні такі, я б з радістю повеселився з ними.

- Не в цьому житті – злісно випалю.

- О, ти мені вже подобаєшся.

- Заткнися, Омельченко – вся злість Руса переходить на нього.

- Отже, твоя – підходить до мене занадто близько, дратує – Так навіть цікавіше! – нахиляються та цілує, бридко, викликаючи огиду. Руслан сіпається, але знаходиться на відстані від мене, що швидко зреагувати та й реагувати немає на що вже. Легкий доти і так для виду, але такий не приємний. Все дуже швидко, занадто – Ще зустрінемось красуне! – витираю губи.

- Швидко у автомобіль! – дає Таї ключі і я розумію, що тут краще вже не підкадити дрова і до так палаючого вогню.

З повагою, ваша Рія Тас. 

Обіймаю кожного. Дякую, що обрали мене.