Читати книгу - "Вмій програвати, Рія Тас"

- Литвин, план такий підняти свій зад та іти вже збиратися о четверті я тебе заберу.

- Тай, - хочу обуритися, але куди там.

- Я буду на таксі, моя красуня вже другий місяць у ремонті - це вона про свій автомобіль - то ж немає проблем, мені все рівно по дорозі. І буде дивно виглядати, що я проїду твій гуртожиток та поїду до центру тебе чекати.

- Ок, тоді я збиратися.

Для вечора обираю базову довгу сукню виготовлена з трикотажної тканини - віскоза, приталеного силуету з довгим рукавом та розрізом з лівого боку. Просто, але ефектно, роблю вечірній не занадто яскравий макіяж, волосся накручую у легкі, невагомі локони.  З прикрас одягаю браслет подарований Таєю він саме вписується в мій образ, сюди ще б підвіску і взагалі ідеально.

Взуваю сапоги на тоненькі шпильці, накидаю пальто кольору шоколаду та виходжу тоді, коли читаю смс від подруги, що вона вже на місці.

- Литвин і скільки тебе можна чекати? – говорить подруга, як тільки сідаю в автомобіль.

- І не вмерла від чекання?

- Ні – оглядає мене – Хоча знає виглядаєш ти шикарно, тож якщо потрібно я б ще почекала – на слова подруги навіть реагує водій, який дивиться у дзеркало заднього виду.

- Я бачу, ви теж перевершили мої очікування, Таїсіє.

- Ой, та що я. Хто в нас сьогодні іменинниця.

 Ми з подругою белькочемо всю дорогу до самого Хрещатику, де нас висаджує водій. Він видихнув з полегшенням, коли ми вийшли, бо роти в нас не закривалися весь час нашої поїздки, думаю він нас на довго запам’ятає.

До закладу з потрібною вивіскою ми доходимо швидко. «Mimosa» - одне з найпопулярніших закладів серед молоді. Я давно хотіла тут побувати і Тая добре це знала.

- Доброго вечора, столик на прізвище Таїсії Ковалевської – промовляє подруга, як тільки до нас підходить офіціант.

- Ради вітати, вас у нашому закладі, ви поки залишайте свій одяг у гардеробній, а я перегляну де саме вас столик. Офіціант, швидко без метушні переглядає інформацію на планшеті, поки ми з подругою залишаємо наш верхній одяг.

- Прошу, - офіціант проводить до одного зі столиків біля вікна, вид з якого зачаровує.

Вечірній Київ. Особливий і такий вже рідний. Ми часто у минулому році і в цьому любили з подругою прогулятися по вечірньому місту, особливо посидіти на скляному мосту, де відкривався неймовірний пейзаж на Дніпро, а вуличні музиканти додавали своєї родзинки до загальної атмосфери.

Робимо замовлення за порадами офіціанта. Велика фірмова піца з пряним медом в додачу , салати для себе обрала з куркою, а Тая з тунцем, брускети з томатами та сиром. Ну і звичайно подруга замовляє собі ще лимонний тарт.  З напоїв беремо по новомодному коктейлю з джином.

Їжу чекаємо не довго, коли її приносять я заледве стримуюся, щоб не вирвати її з рук офіціанта та накинутися, як голодний звір.

- За тебе, подруго! – Тая підіймає бокал, повторюю за нею.

- Дякую, що влаштувала таке свято!

- Немає за що і да я за все плачу відмови не приймаються це мій подарунок тобі.

- Тай, це справді зайве. Ти ж вже і квіти, і кульки і ось браслет – показую на тонку нитку на мої руці.

- Нічого не зайво, мені подобається дарувати тобі подарунки. Так, що все давай їсти.

Більше, щоб я не говорила подруга мене не сприймає стосовно хто оплачує рахунок. Все непорозуміння відходить, коли ми допиваємо свої напої та замовляємо ще один. Вечір гарний так добре та спокійно, ми сміємось привертаючи увагу навколо, але не звертаємо на неї. Є лиша вона та я. Чужа думка нас не цікавить.

- Ооо, я знаю – голосно скрикує Таїсія.

- Що?

- Куди, ми зараз поїдемо.

- А я думала по домівках.

- Ти, що дурна вечір тільки починається! – дівчина друкує щось на телефоні і коли приходить її смс та виблискує своїми зубами – У нас є двадцять хвилин поки приїде таксі.

- Тай і куди ми їдемо, щоб я хоч мамі написала, де потім моє тіло шукати – жартую.

- Все побачиш. Тім написав, що сьогодні там гаряче.

- Тім? – підіймаю брови від здивування невідомого мені імені.

- Литвин, прибережи свої фантазії на потім. Тимофій він мені як брат і в нього є дружина.

- Оу, ну тоді добре, ти ж у нас своє серденько бережеш для Дмитра з економічного – Тая ніяковіє.

- До речі він мене на побачення запросив – спокійно відповідає.

- І ти мовчиш, що, як, коли?

- Спокійніше. Зараз все розповім. Коли я хворіла сам мені написав, запитав чого в університеті немає. Слова за словом і ми вже понад тиждень спілкуємось.

- Оу, це ж круто! Я дуже рада за тебе – говорю щиро.

- Дякую - звертає голову до свого смартфону - Все збирайся, вже таксі приїхало – швидко розраховуємось та покидаємо заклад.

 Коли автомобіль таксі виїжджаємо за місто переводжу здивований погляд на подругу.

- І куди ти мене везеш?

- Спокійніше. Чула щось про стрітрейсінг?

- Вуличні перегони?

- Вони саме! Сьогодні за містом чергова гонка, буде дуже гаряче. Тобі має сподобатися.

- Звучить інтригуючи.

Виходимо з автомобілю таксі, де невідомо мені. Народу повно і ще чесно наш зовнішній вигляд трохи не підходить до атмосфери, але ми з подругою іде як дві лані ловлячи на собі погляди оточуючих.

- О, он Тимофій з Ірмою – показує та махає Тая у бік пари – Ходімо - тягне за руку.

- Привіт – весело щебече Тая. Та обіймає спочатку Ірму, а потім Тимофія.

- Привіт, Руслан мене приб’є – говорить Тимофій.

- Не хвилюйся ми йому не скажемо – Тая посміхається.

- Не думаю. – Тимофій тре потилицю та оглядає нас з дівчиною.

- Знайомтеся це Оля моя подруга – звертається до друзів, а потім до мене - а це Ірма та Тимофій.

- Можна просто Тім – простягає мені руку хлопець.

- Ну, а я просто Ірма – вітається блондинка до мене та щиро посміхається.

- Ну, що ж дівчата, ходімо вас чимось пригощу – звертається Тім до нашої жіночої компанії.