Читати книгу - "Усі царства іншого світу, Лариса Лешкевич"

– І ще хочу попередити: жодних безцільних чи випадкових убивств! На одного вампіра одна жертва. Порушник відповідатиме головою. А далі подивимося… – він провів долонею в повітрі, закриваючи прохід. – Тепер дозвольте нам підти. Наша гостя втомилася, їй потрібен відпочинок. А веселощі нехай тривають!

І Х'ярго, вже звичним жестом обнявши Веду за плечі, повів її до будинку. Їх проводжали  захоплені вигуки, які затихли, щойно зачинилися двері.

– Що то було за місто? – запитала Веда, з полегшенням скидаючи туфлі, які  вже встигли натерти їй мозоль на п'яті.

– Не знаю… Якесь місто… А для тебе в мене теж є дещо.

– Що саме?

–  Зараз покажу.

Вони завернули в бічний коридор і незабаром опинилися у великій круглій кімнаті, де стояло величезне, на високих ніжках ліжко, а по стінах висіли пильні дзеркала у важких чорних рамах.

– Це твоя спальня? – запитала Веда, і голос її здригнувся.

– Так, але зараз не про це. Всі думатимуть, що ми усамітнились, і це добре, – відповів Х'ярго і зачинив двері на замок.

– А ми?.. – Веда насторожено скинула брову.

– Зробимо прогулянку. Дивись!