Читати книгу - "Хаврор для короля Зберегти твоє життя, Лада Астра"

– Зупинись Ада. Просто зупинись, це все відомі і очевидні речі. Але життя набагато складніше і непередбачуваніше, ніж ти думаєш. Я не знаю як зробити так, щоб ніхто не постраждав та я маю віру. Це може здатися повною дурнею, але для мене це значиміше, ніж будь які незаперечні факти. Я буду до останнього вірити в те, що наше з тобою майбутнє можливе. І хочу щоб в це вірила ти. Інакше бути не може. Інакше я просто не зможу існувати, – промовив Рейнар тримаючи мої руки. Він у мить скоротив між нами дистанцію і не дав мені можливості відступити. 

      А і нехай. Поживемо ще трохи в цій ілюзії. Я легко обійняла його шию і сама вперше поцілувала його, чим напевно немало здивувала, бо Рейнар на декілька секунд завис нерухомо, а потім перетворився на маленький ураган з пристрасних поцілунків та таких же обійм. Це неможливо було спинити. Ми знову не могли відірватися один від одного. Лавина, яку ми скільки днів стримували, накрила нас з новою силою. Мить і ми опинилися на ліжку, ще мить і я провожу руками по його оголеній спині. Цього разу я не буду зупинятися. Не можу, після такого не зможу, тепер я хочу більше. Хочу відчути його всього і нехай буде що буде. Я повністю віддалася його ласкам, його ніжним рукам. Та коли на мені залишилась сама білизна, як не дивно спинився Рейнар. Очі його були розширеними, він важко дихав, а тіло знаходилось у крайній стадії напруженості, але він відсторонився і здивовано промовив:

– Ада? Що… що ми робимо? Я… так не можна… Ти … пробач мені.

      І все. Зник гад у порталі. А я закричала в голос від крайньої роздратованості. Та хто ж так робить? Благородний який, він певно про мою честь згадав. Та хоч би мене спитав, потрібна вона мені та честь чи ні. Що мені з нею робити? Заміж я точно не збираюся. Я тут вже готова була на все, а він взяв і втік. Вб'ю. Вб'ю раніше за всіх. Як після такого заснути? Як взагалі можна після такого спати? Гад. Просто гад. 

    Я не спала всю ніч і навіть холодний душ не допоміг. Не могла відключитись  і забути всі ті, ні з чим не порівняні, відчуття. 

    Тільки коли вже почало світати, сон таки зморив мене. Та краще б я і далі не спала. Цього разу мій постійний кошмар був незвичайним. Спочатку все йшло як завжди. Ось я спускаюся сходами, потім по черзі бачу їх усіх, а потім зненадська мене переносе в інше, пусте і ніби задимлене приміщення, де посередині стоїть красива статна жінка в старомодній сукні. Дим не торкається її а обтікає по контуру.

– Адалін. В тебе є ще шанс врятувати своє нікчемне життя. Не заважай мені, інакше підеш до своїх рідних раніше, ніж це тобі назначено долею.

    Після цих її слів я відразу прокинулася і таке в мене було відчуття, що це не я прокинулася, а вона відпустила мене. Цю жінку я ніколи раніше не бачила і це дуже мене насторожило. Я вирішила розповісти про це Моно. Він багато чого знає і я надіялась дізнатись у нього чи можливе взагалі таке втручання. Чомусь мені здалося, що це був не просто сон. 

     Реакція Моно була ще дивніше, ніж мій сон. Він підскочив до мене і почав розпитувати деталі її зовнішності,  а коли я розповіла, його ніби заціпило. Моно дивився наче крізь мене і все повторював "Цього не може бути",  а потім і взагалі випер мене з кімнати зі словами:

– Ді, ти йди поки що. Мені треба побути на самоті. Ми трохи пізніше поговоримо про твій сон. 

    І зачинив переді мною двері. Я ще трохи здивовано подивилася на зачинені двері (це відбулося так швидко, що мозок навіть не встиг зорієнтуватись у просторі) і пішла на сніданок.

   Сьогодні нам компанію склала вігесса Ламірія. До того ж я помітила декілька візорів, що літали по обидва боки від столу. Так. Значить намічається щось офіційне.

– Вігесси, хочу вам повідомити важливі новини королівського значення. По-перше, сьогодні відбудеться останнє засідання стосовно справи роду Морте. Вирок, який винесуть на засіданні, відразу буде приведений у дію. Це більш ніж резонансна справа для нашого королівства, тому вона винесена на загал і має публічний характер. Сьогоднішню трансляцію засідання та винесення вироку будуть показувати на центральній площі столиці. Там вже встановили три візорні екрани. Але і ви маєте спостерігати за засіданням та за винесенням вироку. Одна з вас стане майбутньою королевою та має розуміти і цю сторону правління королівством, – промовила вігесса після того, як ми вже поснідали. Добре хоч не перед тим, бо апетит у мене точно пропав би. 

– Я готова. Королева має бути стійкою до таких викликів. Де ми будемо спостерігати за засіданням? – подала голос Елоїза. Вона як завжди була спокійна і впевнена у собі. 

– В оглядовій залі для вас вже все приготовано, тому після сніданку вас туди проводять, – пояснила Ламірія.

     А я думала над тим чи готова до такого я. Зрозуміло ж уже всім, що вироком буде страта. Тут вже ніхто невзмозі нічим  їм допомогти. Не те щоб я ніженкою якоюсь була, але в мене був один страх. Я можу спокійно і думаю що достойно пережити страту, тільки  якщо там не буде крові. Надіюсь, що це все буде виглядати більш гуманно. Рейнар не Фрідріх все таки. І от чому він мене вчора про це не попередив? А… точно, ми ж вчора трошки загралися і зійшли з доріжки реальності, а потім… потім він мене кинув. Гад.