Читати книгу - "Пам'ятаю тебе, Олена Арматіна"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
У смертельній битві зійшлися двоє. І боролися вони не за життя чи смерть – а за жінку. Один – розтоптав її. Інший бажав подарувати їй рай.
Немов граючись, мучить Грант противника. Один удар, інший… Чорна хлюпає кров. Він не подарує негіднику швидку смерть. Розплата буде жорсткою. І довгою…
Розуміючи, що кінець близький, Дакс кидається назустріч супернику - тріщать кістки, що розламуються - він хапається руками, що слабшають, за ельфа. Очі в очі. В останній агонії він шепоче:
- Вона була моєю. Вона... Була... Моєю...
Одні очі згасають, інші наливаються гнівом. І болем. Останній рик – і противник повалений.
Воїни задоволено гудуть:
- Грант... Грант... Грант...
Єдиним його бажанням зараз було підійти до своєї обраної, схопити її в обійми, притулити до могутніх грудей, що розривалися від пристрасті, обійняти її і заспокоїти.
Але спочатку потрібно було заспокоїтися самому. Жага помсти вгамована, але кров же кипить від гніву.
Грант, покинувши замок мчить до лісу – треба дати гніву вихід! Потрібно заспокоїтись! А потім подарувати їй рай.
Раптом щось наче полоснуло його по спині. Різко зупиняється, обертається. У вікні другого замкового поверху він раптом бачить жіночу постать. Узнайомій шовковій сукні. І із золотим волоссям… І вона готова стрибнути.
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. АнонімноУвага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Пам'ятаю тебе, Олена Арматіна», після закриття браузера.
