Читати книгу - "Системне тлумачення кримінального закону"

України у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положень статті 58 Конституції України, статей 8, 81 КК України (справа про зворотну силу кримінального закону в часі) від 19 квітня 2000 р. № 6-рп/2000 // Офіційний вісник України. — 2000. — № 39. — С. 77. ">[336].

Із бланкетною диспозицією системне тлумачення обов'язково використовується і у разі наявності відсильної диспозиції або відсилань у санкції у кримінальному законі, адже встановити дійсний зміст норми кримінального закону можливо, лише дослідивши всі її елементи. А у кримінальному законі, як відомо, є значна кількість норм із бланкетною диспозицією і значна кількість норм із відсильною диспозицією, усі ж санкції Особливої частини відсилають до положень Загальної частини КК України. Пояснення щодо необхідності використання відсильної диспозиції аналогічні, як і до бланкетної: економія обсягу кримінального закону, адже якщо кожен раз викладати повний текст норми, кодекс невиправдано збільшиться.

3. Системний спосіб тлумачення дає можливість встановлення колізій та їх вирішення на основі зв'язків норм кримінального закону.

Про суперечності у чинному законодавстві йдеться у багатьох науковців, серед них Л. Аістова, С. Лихова, В. Малков, Л. Савюк та інші. Як зауважував Є. Васьковський, виявити помилки чи суперечності та показати, в чому вони виявляються, а також усунути пов'язані із цим проблеми можна лише шляхом тлумачення[337].

Така можливість виникає у правозастосувача через те, що під час використання системного тлумачення необхідно встановити всі зв'язки припису, що потребує тлумачення.

Так можна виявити суперечності у взаємопов'язаних приписах однієї чи декількох галузей, які потребують вирішення. Як відомо, системний спосіб тлумачення не обмежується лише прийомом встановлення зв'язків, але й зобов'язує обґрунтувати, чому одним зв'язкам надано пріоритет над іншими.

Як приклад, можемо зазначити колізії між приписами кримінального та цивільного законодавства. Як зауважує А. Жалінський, міжгалузеві колізії вивчені найменше. У цьому разі визнання їх існування означає, що правозастосовні органи мають на свій розсуд вирішувати, нормами якої галузі регулюються ті чи інші відносини, що виявляються через виникнення юридичних фактів.

На думку науковця, існують дві групи таких колізій: явні та приховані. Кожна з них може належати до відповідних правил поведінки — складу діянь, тобто до виникнення обов'язку вчинити визначені дії, санкції тощо. Відтак А. Жалінський наводить приклад, що характеристика майна як чужого в кримінальному законі Російської Федерації не співвідноситься з поняттям загальної власності. Незрозумілі також відмінності між речовими правами і вимогами, що виникають із зобов'язань. Останні виявляються значними під час так званого «вибивання боргів».

Необхідно вирішити, є борг чужим майном чи існує вчинення громадянином на свій розсуд належного йому цивільного права[338]. Український законодавець також не дав відповіді на це запитання.

Наведені ознаки системного тлумачення кримінального закону не є вичерпними. Із збільшенням кількості досліджень у цій галузі науковці будуть виявляти все нові та нові істотні та неістотні ознаки системного тлумачення кримінального закону, проте вважаємо, що наведені нами ознаки є необхідними та достатніми для формулювання змісту поняття системного тлумачення кримінального закону.

Визначившись із змістом поняття системного тлумачення кримінального закону, необхідно встановити і його обсяг. Кількість і значення ознак сукупно, що належать до визначення, має повністю відповідати обсягу і значенню предмета[339].

Оскільки фактично обсяг поняття становить сукупність предметів або явищ, мислимих у понятті[340], то вважаємо найкращим визначення критеріїв обсягу системного тлумачення кримінального закону за ознаками, які становлять його зміст.

Зокрема серед основних видів тлумачення кримінального закону розрізняємо такі:

— залежно від суб'єкта тлумачення — офіційне (нормативне і казуальне) і неофіційне (доктринальне, повсякденне);

— за ступенем впливу на суспільні відносини — нормативне, казуальне і буденне;

— за формою зовнішнього вираження — письмове і усне;

— залежно від наслідків — роз'яснююче, підтверджуюче, виправляюче та скасовуюче;

— залежно від кількості приписів, що тлумачаться, — тлумачення одного припису та комплексне тлумачення;

— залежно від врахування зв'язків кримінального закону — тлумачення за системними зв'язками, тлумачення за системоутворюючими зв'язками, комплексне тлумачення та інші.

Однак з огляду на те, що обсяг тлумачення не має практичного значення для дослідження системного тлумачення кримінального закону, вважаємо за необхідне виокремити лише такий вид системного тлумачення, який характерний безпосередньо для нього, а саме: залежно від врахування зв'язків кримінального закону — тлумачення за системними зв'язками, тлумачення за системоутворюючими зв'язками та комплексне тлумачення.

Маємо зауважити, що приписи обох частин КК України зазвичай тлумачаться із комплексним використанням системних та системоутворюючих зв'язків, адже кожна стаття кримінального закону чи її структурна частина перебувають у зв'язку із приписами того ж розділу, де вони розміщені, і з приписами тієї частини КК, де вони розміщені, і крім того, ще й тлумачаться за допомогою системних зв'язків із системою законодавства.

Проведене нами дослідження спрямоване на виявлення основних системних та системоутворюючих зв'язків усього КК України.

Унаслідок проведення дослідження ознак системного тлумачення кримінального закону у науці кримінального права, кримінальному законодавстві, теорії права, використовуючи окремі способи визначення понять, вдалося визначити певну групу ознак, що притаманні системному тлумаченню кримінального закону:

1) це інтелектуально-вольова діяльність;

2) що здійснюється відповідними суб'єктами тлумачення;

3) щодо з'ясування (усвідомлення) смислу кримінального закону;

4) щодо роз'яснення смислу кримінального закону у окремих ситуаціях;