Читати книгу - "Назад - це теж напрямок, NatKo"

— Ну що ти там? — мама сіла випити кави або чаю, бо чую як дзвенить ложка в чашці. Уявляю, як вона притискає слухавку до вуха плечем, бо руки завжди зайняті, завжди мають щось робити. 

— Все добре наче, — я навіть не брешу. Це смішно, бо я теж п’ю каву на Оксаниній кухні. Подруга вже зникла на роботі, і пуста квартира зараз тільки для мене та Джипсі. Тому я можу вільно закинути ноги на інший стільчик в кухні й просто побалакати з мамою. Пес влігся біля мене, смішно похрюкуючи уві сні. 

— І це все? Наче добре? — буквально шкірою відчуваю її погляд.

— Ну, я ще нічого не знайшов, в сенсі роботи, — роблю ковток кави, щоб потягнути час і швиденько вигадати, що сказати. — Поки що ще знайомлюсь з містом. Знайшов собі парочку нових друзів, тому не бійся, що я тут самотній. Дивлячись на те, що я живу з Оксаною Зарудною, я не нудьгую.

— Це добре, — мама сміється, — Ксюша завжди вміла витягнути тебе з кімнати у білий світ.

— Так, — сміюся, бо з мамою легко розмовляти. — Вона мене в перший же день потягнула по місту на дванадцять кілометрів. 

— Та то не відстань. Ти на сцені не менше намотував.

— Можливо, — поспішаю відкусити шматок від грінки, поки вона ще гаряча.

— Нікого ще собі не знайшов? — я знав, що мама задасть це питання. 

— Може й знайшов.

— Чого ж ти мовчиш?! — чую, як вона впустила ложку. — Це ж найголовніша тема! Як її звати?

— Її…

Так, мама вже не раз довела, що не такий страшний чорт, як його малюють. Але я все одно не можу себе змусити зізнатись, що немає ніякої її, а є тільки він. Ернест би сподобався батькам, але я не знаю, як вони відреагують на те, що їх єдиний син вибрав іншу сторону. Чи є ліміт в їхньому розумінні до мене? І коли ця чаша вже переповниться? Можливо це буде той самий момент, коли мама скаже, що з неї досить моїх тарганів в голові. 

— Поки що я не скажу її ім’я, — все таки знаходжу, що відповісти. — Не хочу зглазити, бо в нас все тільки починається.

— Добре-добре, — на такі речі мама завжди реагує позитивно. Не дарма ж вона носить браслет з оберегом. — Хоч розкажи яка вона. Я вмираю від цікавості. Чим займається?

Мені стало ніяково. Пройшов вже тиждень моїх побачень з Ернестом, а я до сих пір не запитав чим він займається. Відчуваю себе останнім йолопом, тому що зазвичай ми балакаємо тільки про мене. Це так комфортно, бо Ернест гарний слухач. Але зараз я розумію, що навіть не спробував зазирнути глибше в його життя. 

— Ще не знаю, — знову напів правда. — Але…це дуже приємна людина. Вміє слухати, а ще постійно витягує мене з зони комфорту. 

— Вона ідеальна! — навіть через телефон чую, який у мами приємно збуджений голос. — Сподіваюсь, скоро ти мені розповіси всі подробиці. 

— Обов’язково, — полегшено видихаю, бо допит закінчено.

— Опиши хоч як вона виглядає, — ні, не закінчено.

— Ммм…біле пряме волосся, блакитні очі..знаєш, такі блакитні, як небо влітку рано-рано вранці. Любить яскравий одяг. А ще дуже голосно сміється. 

— Саша, я вже хочу з нею познайомитись, — фізично відчуваю мамин захват. 

— Потім я обов’язково відправлю тобі фото, — обіцяю, схрестивши пальці. 

Розмова закінчується на позитивній ноті. Грінка все-таки охолола, як і кава. Але я навіть не звертаю особливої уваги на це, тому що приходить повідомлення від Ернеста. Коли я бачу його ім’я на екрані телефону, то відчуваю приємні мурашки потилицею. Сердце починає битися швидше, а в голові паморочиться. Відчуваю, як не можу стримати посмішку. Невже я так швидко закохався? Ернест Стежка став моїм персональним сонцем, навколо якого крутяться мої думки. Я згадую про нього перед сном, не можу не думати про його поцілунки, гуляючи з Джипсі. Коли ми тільки прощаємось, і я піднімаюсь на восьмий поверх, то вже сумую. Хочеться просто повернутись і попросити його не йти. Невже. Я. Правда. Закохався?

неХемінгуей:

Привіт, сонце

Я:

Сонце?

неХемінгуей:

Не подобається? 

Можеш бути зайчиком

Я:

Ні, сонце мені підходить

неХемінгуей:

Чудово

Які плани на обід завтра?

Я:

Наче ніяких

Роботи в мене поки що немає

Типу відпустка

Тому я весь твій

неХемінгуей:

Весь мій?

Це мені подобається, сонце