Читати книгу - "Спецназ"

Інший дуже важливий елемент спецназівської підготовки - полягає в тому, щоб навчити солдата не боятися крові і бути здатним убивати. Це більш важливо і більш важко для спецназу, ніж, наприклад, для піхоти. Піхотинець зазвичай вбиває ворога на відстані більшій, ніж сто метрів і часто з відстані 300 або 400 метрів або більше. Піхотинець не бачить виразу обличчя свого противника. Його робота полягає в тому, щоб точно взяти приціл, затримати дихання і плавно натиснути на курок. Піхотинець у мирний час стріляє в фанерні мішені, а у воєнний час - в людей, які на відстані дуже схожі на фанерні мішені. Кров, яку піхотинець бачить, є, головним чином, кров'ю його мертвого товариша або його власною, а це тільки посилює лють і жагу помсти. Після цього піхотинець стріляє у ворога без найменшого відчуття коливань совісті.

Навчання солдата спецназу більш складне. Він часто повинен убивати ворога в тісних приміщеннях, дивлячись йому прямо в обличчя. Він бачить кров, але це не кров його товаришів; це часто кров абсолютно невинної людини. Офіцер, командувач спецназу, повинен бути повністю впевненим, що кожен солдат спецназу готовий виконати свій обов'язок у критичній ситуації.

Як і вогонь, кров є постійним атрибутом бойової підготовки солдата. Нас привчили думати, що солдата слід привчати до вигляду крові поступово - спочатку трохи крові, потім більше з кожним днем. Але фахівці відкинули цю точку зору. Перша раптова зустріч солдата спецназу з кров'ю повинна бути, запевняють вони, абсолютно несподіваною і у великих кількостях. В процесі кар'єри як бійця перед ним буде несподівано виникати величезна кількість жахливих речей без будь-якого попередження взагалі. Тому він повинен навчитися не дивуватися нічому і не боятися нічого.

Групу молодих солдатів спецназу витягують вночі з ліжок за тривогою і посилають в погоню за «шпигуном». Чим гірша погода, тим краще. Найкраще, коли йде проливний дощ, дме різкий вітер, багнюка і сльота. Багато кілометрів перешкод - провалені сходи, дірки у стінах, мотузки, натягнуті поперек дір і траншей. Взвод молодих солдатів практично втратив дихання, серця їх калатають. Їх ноги ковзають, їх руки подряпані й поранені. Вперед! Усі озлоблені - офіцери й особливо люди. Солдат може дати вихід своїй злості тільки давши слабшому товаришеві по обличчю і, можливо, отримавши стусана під ребра у відповідь. Місце дії усіяне руїнами будинків, все руйнується, розвалюється на частини і скрізь бите скло. Все мокре і слизьке, і всюди нескінченні перешкоди з прожекторами, спрямованими на них. Але вони не допомагають: вони тільки заважають, засліплюють людей, поки вони деруться. Всі вниз. Уздовж по коридору. Потім попереду вода. Вся група біжить під ухил, без затримки падає прямо в якусь липку рідину. Спалахує сліпуче світло. Те, в чому вони опинилися, не вода - це кров. Кров вище колін, талії, грудей. На стінах і на стелі шматки гниючої плоті, купи кровоточивих нутрощів. Сходинки слизькі від слизьких шматочків мозку. Солдати в нерішучості товпляться в коридорі. Потім хтось у темряві спускає з ланцюга величезну собаку. Є тільки один спосіб втекти - через кров. Тільки вперед, туди, де видно широкий прохід і сходи нагору.

Де ж можуть отримати так багато крові? З бойні, звичайно. Це не так важко - набрати цистерну крові. Вона може бути вузькою і не сильно глибокою, але вона повинна крутитися, там повинна бути низька стеля. Приміщення, куди поміщають цю цистерну з кров'ю, може бути досить невеликим, але купи гнилих дощок, бруси і бетонні плити повинні бути в нього звалені. Навіть на дуже обмеженому просторі можна створити враження, що ти знаходишся в нескінченному лабіринті переповненому кров'ю. Головне - мати безліч вигинів і поворотів, дірок, провалів, тупиків і дверей. Якщо у вас немає достатньо крові, ви можете використовувати просто нутрощі тварин, перемішаних з кров'ю. Дно цистерни не повинне бути рівним: ви повинні дати студентам можливість і пройти, і попірнати. Але найважливішим є те, що цей перший урок має відбутись у групі справді молодих солдатів, які потрапили у спецназ, але були до цього часу ізольовані та не мали можливості зустрічатися зі старими солдатами і бути попередженими, що їх чекає. І ще дещо: цистерна з кров'ю не повинна бути останньою перешкодою цієї ночі. Найбільша помилка прогнати людей через цю цистерну і потім закінчити урок, залишивши їх митися і йти спати. В цьому випадку кров буде уявлятися ними як жахливий сон. Змусьте їх долати наступні й наступні перешкоди.

Виснажливі тренування повинні повторюватися знову і знову, без передиху. Продовжуйте тренування весь ранок і весь день. Без їжі і пиття. Таким способом люди навчаються вмінню нічому не дивуватися. Кров на їх руках та одязі, кров на їх чоботях - все це стає чимось звичним. В той же самий день також має бути багато стрілянини, лабіринтів з кістками, і собаки, собаки і ще собаки. Цистерна з кров'ю повинна запам'ятатися людям як щось зовсім звичайне в цілій низці болісних тренувань.

У наступному розділі навчання немає необхідності використовувати багато крові, але вона повинна постійно бути присутньою. Люди повинні проповзти під колючим дротом. Чому б не кинути трохи овечих нутрощів на землю і на дріт? Нехай вони повзуть і по них, а не тільки по землі. Солдат стріляє зі свого автомата на стрільбищі. Чому б не оточити його вогневу позицію шматками гнилого м'яса, яке все одно не годиться в їжу? Солдат виконує парашутний стрибок на перевірку точності приземлення. Чому б не покласти на точку приземлення обличчям вниз велику ляльку в спецназівській формі з порваним сплутаним парашутом, заляпаним поросячою кров'ю? Це все - стандартні прийоми у спецназі, прості й ефективні. Щоб підсилити ефект, інструктори постійно створюють ситуації, в яких люди повинні бруднити кров'ю свої руки. Наприклад, солдат повинен подолати перешкоду, піднімаючись на стіну. Коли йому вдається дістатися до верхньої її частини і схопитися за край, він виявляє, що вона слизька і в'язка від крові. У нього є вибір - або зістрибнути вниз і поламати ноги (а, можливо, й шию), або вхопитися міцніше обома руками, спертися підборіддям об забруднене підвіконня, змінити захоплення, підтягнутися і вскочити у вікно. Солдат спецназу не падає. Він підтягується вгору і, весь вимащений кров'ю, хрипко кричачи, продовжує свій шлях далі й далі.

Пізніше у програму вводяться напівжартівливі вправи, такі як: спіймати вагітну кішку, розкрити їй живіт лезом бритви і підрахувати скільки в неї кошенят. Це не така вже легка вправа, як може здатися