Читати книгу - "Щастя у спадок, Лія Стейс"

Соня не встигла й оглянутися, як промайнув ще один тиждень. Час в Карпатах летів просто з неймовірною швидкістю. Не вірилося, що вони тут вже майже місяць. Здається лише вчора валізи складали, а вже, можна сказати, місцеві. Вони прекрасно обжилися на новому місці, зручно облаштували побут і їхні канікули були сповнені цікавих подій.

Те, що Соні в Петросівцях так комфортно, це велика заслуга Макса. Він взяв на себе усі чоловічі обов'язки. При чому хлопця не потрібно було про це навіть просити. Він сам бачив, що потрібно полагодити або докупити й на наступний день все вже було зроблено.

А ще Макс організував щотижневу доставку продуктів з ринку до будинку Соні. Він хотів ще й оплачувати замовлення, але тут Соня вже запротестувала. Така турбота підкупала. З кожним днем Соніна прихильність до Максима збільшувалася. Він, як і обіцяв, не квапив її й ніяким чином не пришвидшував розвиток їх відносин. Соня тільки ловила його палкі погляди й шарілася від них, немов старшокласниця. Вона і сама часто задивлялася до хлопця. Він все-таки був до біса привабливий. Цього тільки сліпий не побачить.

Його невинні дружні обійми обпікали жаром, а від дотику рук, неначе током било. Серце, здавалося, першим відчувало, коли Макс переступав поріг будинку. Що вже й казати про шалених метеликів, що пурхали десь у районі живота, і трохи нижче. Соня могла мільйон разів розказувати, що їй байдуже. Що Макс занадто молодий для неї. Що вона взагалі не хоче стосунків і все таке. Але оцю хімію, що відбувалася між ними, не можливо було приховати. Між ними, здавалося, навіть повітря іскрилося, а флюїди заповнювали все навколо.

Всередині для себе Соня вже все вирішила. Серце давно дало зелене світло, а тепер прийшов час і розуму підкоритися. Проте, перш ніж перейти з Максимом до більш романтичних стосунків, потрібно було розібратися ще де з чим. А вірніше з деким. З Денисом.

Саме сьогодні Соня разом з Ларою та Михасиком мають їхати на прогулянку яхтою з ним та його другом. Це прекрасна нагода зізнатися Денису, що вони можуть бути лише друзями.

Макс, коли почув, що дівчата з Михасем їдуть сьогодні з Денисом кататися на яхті, лише міцно стиснув губи, проте нічого не сказав. Як і обіцяв, він стримував свої емоції й не біг попереду поїзда. 

Тему Катаріни вони взагалі не підіймали. Соня вирішила, що раз хлопець нічого не каже, щодо її зустрічей з Денисом. то і вона не має ніякого права вказувати йому з ким і як спілкуватися. Можливо вони поговорять про це потім, коли стануть парою… Так, стоп. Тепер, здається, вже Соня біжить попереду поїзда.

***

Лара закрила ноутбук і розслаблено сперлася на спинку крісла. Вона була задоволена своєю роботою. Сьогодні вони запустили рекламну кампанію Довлатова у соціальних мережах і вона вистрелила. Про ефективність, звичайно, ще рано говорити, але те, що люди підписуються, активно коментують, ставлять питання — це хороший знак. Тому настрій у неї був пречудовий. Для прогулянки на яхті обрала жовтий лляний костюм з сорочкою короткими шортами. Соня, до речі, одягла теж схожий, тільки зі штанями-палаццо і м'ятного кольору.

Лара бачила, що Соня не дуже хоче їхати й прекрасно розуміла чому. Вона ще раніше за подругу помітила, що та по вуха закохалася у молодого сусіда. І хай поки вона це заперечує, проте це помітно неозброєним оком. Проте, відмовлятися від прогулянки яхтою - це дурість. Тим паче там буде ще й Лара, і Михась. І ще якийсь друг. Хм, можна вважати, що вона йде на побачення на осліп? Такого досвіду у неї ще не було. Лара усміхнулася своїм думкам. Цікаво.

Хоч би цей друг виявився гарним співбесідником, а не збоченцем якимось. Але Денис дуже навіть адекватний, тому і друзі в нього мають бути відповідні. Ну, вона на це сподівалася.

Зустрітися домовилися біля Кришталевого озера. Денис прислав за ними водія. Це було мило, хоча, міг би й сам приїхати, якщо вже так йому Соня подобається. Але може то вже Лара придирається, бо вона в "команді Макса".

Приїхавши до пристані, вони побачили величезну білу яхту, немов з голлівудського фільму. На ній вже їх чекав усміхнений Денис. У смугастій футболці та білих шортах він був дуже схожий на справжнього моряка. Так і не кажеш, що у нього мільйонні статки.

— Дівчата, привіт. Ласкаво прошу на борт моєї ластівки, — веселим голосом привітався чоловік і допоміг їм піднятися на яхту. Михасику він одразу вручив подарунок — точну копію судна, на якому вони зараз знаходилися, а ще одягнув на голову капітанського кашкета. Очі малюка загорілися, такої іграшки в нього точно ще не було. Він з захватом почав роздивлятися подарунок. А ще дуже радів, що сьогодні саме він капітан на яхті. 

— Соню, дуже радий, що ви сьогодні складете нам компанію та трохи розбавите наш чоловічий колектив.

— А де ж ваш друг? — запитала Соня, озираючись навколо, бо поки нікого ще на яхті вона не бачила.

— Він пішов речі заносити у каюту, зараз прийде, я познайомлю вас і проведу маленьку екскурсію яхтою.

Приємний чарівний голос змусив дівчат обернутися.

— Дене, ти як завжди, зібрав усіх красунь навколо себе і не хочеш ділитися?

Романовський розсміявся, і підійшов до чоловіка, що видав цю геніальну фразу ближче.

— Дівчата, цей жартівник, гумор кого не кожен зрозуміє, мій найкращий друг — Руслан. А цих красунь звати Соня і Лара, а маленького капітана з ними звуть Михасем.

Соня відмітила про себе, що друг Дениса має приємну зовнішність. У нього були глибокі карі очі та коричневе волосся, що неслухняно розвіювалося на вітрі. Акуратно стрижена борода додавала йому солідності, і водночас приносила у його образ щось зухвале. Одягнути Руслан був у звичайну бавовняну футболку з намальованим якорем та джинсові шорти. Мабуть, він як і Денис, якийсь бізнесмен.

А от Лара зреагувала на друга Дениса неоднозначно. У неї спочатку просто мову відібрало. Ні-ні-ні, таких збігів в житті не буває. Не з нею точно. Вона навіть кліпнула кілька разів, щоб впевнитися, що це не її бурхлива фантазія і не наслідок перевтоми від роботи. Але картинка не розвіялася. Перед стояв той, фотографії кого вона тільки сьогодні вранці постила. Руслан Довлатов — власною персоною.