Читати книгу - "Терпкий смак кохання, Ерін Кас "

Лише увечері отримую коротке повідомлення, але легше не стає.

Ярослав: Сьогодні не побачимося, поїхав у справах.

Ну ось, казка закінчилася. Дивовижний місяць пролетів, час повертатися до свого звичного життя. Але як? Як можна забути про усе, що сталося? Про його поцілунки, дотики, слова… Про почуття, яке яскравим вогником блищить у серці. Одна лише думка змушує його стискатися та шаленіти від болю і розпачу.

— Ох… — лягаю, вкрившись з головою ковдрою. Сльози гарячими доріжками біжать по щоках. Вперше переживаю такий стан, коли у грудях все пече і палає.

Я нічого не відповідаю, бо не маю слів. Жодне слово не виразить мого стану.

Крізь сон чую звук вхідного повідомлення, тягнуся рукою до телефону і кілька секунд кліпаю від яскравого світла екрана.

Ярослав: Не накручуй себе, я справді зайнятий. Не шукаю чергову іграшку.

Образився.

А що я мала робити? Мовчати і кожного разу гадати, чи не надумає він мене кинути, бо вже награвся? Підозрювати, уявляючи, як вони з Женею сміються з наївної дурепи?

Як легко сказати і складно виконати. Боротися зі своїми тарганами доволі тяжке, інколи нездійсненне заняття.