Читати книгу - "Я не про це мріяла чи Потрапила, так потрапила, Тетяна Барматті"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
– Ти обіцяла мені тиждень, – не перейнявся він і, нахилившись, провів язиком по моїй шиї, від чого мене знатно так струснуло. – І я зроблю все…
Його «все» відгукнулося в мені жаром. Та гори воно все білим полум’ям, я ж збожеволію, якщо він зараз щось не зробить. Та й ця його влада настільки заводить, що одразу хочеться перевірити, наскільки у книгах все правдиво. Може мені й не сподобається. Головне, нічого не обіцяти на піку насолоди!
Не встиг чоловік ще щось сказати, як я піддалася вперед, впиваючись у його губи пристрасним поцілунком, хрипко стогнучи в чужі губи. Не минуло й кілька секунд, як Предводитель перейняв у мене ініціативу, а я розслабилася в його руках, плавлячись від умілих рухів чужого язика у мене в роті.
Десь на периферії свідомості маячила думка про те, що Ларі та Сан все ще поруч і зараз дивляться на нас, але думка, як з'явилася, так і зникла. Неприборкана, тваринна пристрасть змітала все на своєму шляху. Та мені здавалося, що я своє ім'я забула, настільки добре мені було просто цілувати цього чоловіка. Наче я народилася тільки для того, щоб приймати його ласку, згоряти в цьому багатті всепоглинаючої пристрасті.
Гучно застогнавши, як тільки чоловік перестав терзати мої губи, я відкинула голову назад, здригаючись від поцілунків, якими він покривав мою шию та ключиці. Він не був ласкавий, навпаки, його поцілунки чергувалися з легкими укусами, які заводили мене ще сильніше.
Спритний хвіст нага тим часом, відсунувши тканину білизни, почав терти мій клітор і погладжувати вхід до лона. Його дії здавались мені настільки вульгарними і якимись нереальними, що я тільки й могла, що крутити стегнами, наче дзиґа. І незрозуміло, я уникала дотиків чи посилювала частоту тертя.
Поки я розбиралася в собі, чоловік схопив край моєї сукні, стягуючи її і залишаючи мене в одній білизні. На цьому моменті він трохи відсунувся, розглядаючи мене. І, здавалося б, ось зараз я мала б зрозуміти всю неправильність того, що відбувається, але в результаті, тільки ще більше спалахнула під палаючим поглядом нага.
Це якесь божевілля! – Стукало у мене в скронях.
Але ж я і є божевільна. Жодна людина в здоровому глузді не креслитиме різних пентаграм, не проводитиме ритуали, мріючи переміститися в інший світ.
І чи варто мені міняти себе?
З-під опущених вій спостерігаючи за Предводителем, який намагався зняти з мене бюстгальтер, я зрозуміла точно, не варто. Себе вже не переробиш, тож треба розслабитися і насолоджуватися моментом!
– Шарх! – Видихнув крізь зуби він і подивився поверх мого плеча. – Як воно знімається?
Я завмерла, наче кролик перед удавом, нервово облизуючи губи. Ось. Якщо в мене й залишалася надія на те, що Ларі та Сан уповзли, то зараз вона лопнула, наче мильна бульбашка.
– Я знаю… – видихнув Ларі, і я закрила обличчя руками, червоніючи, мов маленька дівчинка. Позорище! Я ж тільки недавно, буквально годину тому згоряла в руках Ларі, а зараз ледве сексом на його очах із Предводителем не зайнялася. Та й Сану я подобаюсь, чого вже собі брехати.
– Дай мою сукню… – прошепотіла я, стиснувшись.
– Ти чого с-солодка? – Не зрозумів Предводитель. Як же його звати? Шанліс, здається. – Тобі не варто соромитися чоловіків зі свого гнізда.
– З гнізда? – Пробурмотіла я у відповідь, віднімаючи руки від обличчя і піднімаючи запитально брови.
– Звичайно, ти ж сама сказала, щоб вони ставали в чергу, – знизав він плечима. – Визнала мене головним у нашому гнізді, чому я дуже радий. Не варто заперечувати, я ж відчував, яка ти була збуджена, вони змогли добитися твого відгуку, отже, пробудили твої інстинкти.
Кілька хвилин я стояла, немов дурепа, намагаючись знайти у себе в голові той момент, коли сказала Ларі та Сану ставати в чергу. По всьому виходило, що справді говорила, коли вони тільки ввалилися в печеру, але ж я мала на увазі зовсім інше! Я ж думала, що вони далі своїми очами блискавки кидати прийшли…
Але ж гніздо? Це що виходить, вони груповий секс влаштувати хотіли? По черзі мене пом’яти, маючи статус чоловіків з мого гнізда.
– Хвіст прибрав! – Зашипіла я не гірше за змію. Весь дурман вивітрився, наче його й не було. – Ти маєш тиждень, Предводитель, але не думай, що все буде так легко.
Похитнувшись на ватних ногах, як тільки чоловік мене відпустив, я пошкандибала до своєї сукні і під трьома немиготливими парами очей одягла її, подумки лаючи себе. Низ живота нив від невдоволення, груди, втім, теж. Я була зла і ображена. І довели вони мене!
– Світлано ... – починаючи повзти до мене назустріч, прошепотів Сан.
– Стояти! – Виставивши руку, я подивилася на чоловіка, а потім зітхнула.
Якщо когось і лаяти у цій ситуації, то лише себе. Вони ж звикли так жити, це їхні реалії світу. Та й я, дізнавшись про багатомужжя, не особливо страждала. Ось тільки я не люблю, коли хтось вирішує щось за мене, почуваюся в такі моменти залежною від чужої волі.
– Я рада, що ви змогли прийти до тями Предводитель, – без минулого гніву промовила я, важко зітхнувши. Зараз повернуся до себе в кімнату та зніму напругу сама. Попрацюю трохи руками та заспокоюся. – Я… Давайте забудемо про те, що зараз сталося.
– Ні, – одразу ж відмовився чоловік.
– Що?
– Ми не забуватимемо те, що сталося... – повільно промовив він, розтягуючи слова і його ніздрі затремтіли.
Я стиснула стегна, намагаючись виглядати незворушною, ось тільки навіщо брехати собі? Мене, нехай трохи (або не трохи), але заводила думка про те, щоб піддатися спокусі і зайнятися сексом з цими нереальними чоловіками з хвостами. Ось тільки, боюся, цей секс означатиме для нас зовсім різне. Та й пофантазувавши про те, як пеститиму себе, уявляючи, що все зі мною роблять чоловіки, я знову збудилася.
Те почуття, коли розумієш, що ти розпусна до мозку кісток. Справжня хвойда, щоб його.
Давай, Світлано, вирішуй! Гарячий, пристрасний секс з карколомними чоловіками з хвостами або мастурбація. Пристрасть та хіть проти самозадоволення. Залишитися тут чи піти в кімнату і смикати свою горошинку, намагаючись не збожеволіти?
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Я не про це мріяла чи Потрапила, так потрапила, Тетяна Барматті», після закриття браузера.