Читати книгу - "Флеш Рояль, Тала Тоцка"

Дінка спеціально не стала сідати на переднє сидіння, а сіла сзаду біля Машки. Домін здивовано вигнув брову, але змовчав, мабуть, вирішивши не турбувати нестійку психіку Дінки. І скільки вона ще зможе на цьому виїжджати? Дуже недовго, якщо не хоче пройти серйозне медикаментозне лікування, схоже, Максим налаштований вельми рішуче. Недарма йому накрутили хвоста в лікарні, а ще він занадто явно відчуває свою провину. Знав би, у чому насправді його провина. У самому факті його існування.

Сьогоднішня зустріч з Владом серйозно вибила Дінку з колії. Він же так подобався їй раніше, такими хвилюючими були перші побачення, і палкий вечір, коли його батьки поїхали на дачу, і він привів її додому, а потім така чарівна ніч... Нічого спільного з перегонами по нічній трасі, відчуттям повного роздраю, рекомендацією розширити кордони інтимних знань і киданням грошей в обличчя. А все пішло як в пісок, наче й не було.

А тепер що, вона має порівнювати всіх чоловіків, що зустрічаються на її шляху, з Доміним? Очі, руки, голос, дихання. Внутрішнім порівнюючим фільтрам був завданий новий еталон, і це укидало Дінку в глибоку тугу на задньому сидінні «БМВ» Доміна.

Досить обманювати саму себе, через деякий час пам'ять потихеньку вирівнювала провали і демонструвала епізоди, нехай не дуже чіткі, розпливчасті, але достатньо помітні, щоб змусити її червоніти і підіймати із внутрішніх глибин не одну задушливу хвилю.

Його губи, які шепотіли аж ніяк не королівські накази, а її ім'я, багато-багато разів. І те, як вони впивалися в неї, що лише від одних спогадів доводилось хапатися за дверцята машини. І те, як він дивився на неї в ті рідкі миті, коли відривався від її губ, шиї, плечей і... Дінка гірко похитала головою, немов могла витрусити з неї все, що послужливо підкладала їй пам'ять. Хіба є такі ліки, які допоможуть знову все забути?

Найдивовижніше, що вдома у Макса вона дійсно нічого не відчувала, зате зараз, через час, відчуття накривали з головою. Вони мордували її, пронизували наскрізь, особливо все загострювалось в присутності Доміна. Але Дінка швидше дала б себе вбити, ніж зізналася в цьому, вона й собі зізнатися не сміла.

Поки вона їла себе поїдом, Машка з Доміним встигли знайти спільну мову і вели досить жваву бесіду. Дінка прислухалася. Машка ділилася з Доміним труднощами написання курсової, а він всіляко їй співчував. У дзеркалі заднього виду сірі очі стрільнули зацікавленим поглядом і зустрілись з її очима.

— Ти вже з нами?

Дінка понуро кивнула. Машка співчутливо обернулася і погладила Дінку по руці.

— Ви не хвилюйтеся так, Максим, — це вже Доміну, — Діна занадто серйозно ставиться до навчання, а ще ця її робота! Ми в минулому році поки здали сесію, мало не посивіли обидві.

І почала розповідати. Так, минулого літа вони й справді занадто відповідально підійшли до іспитів, Дінка навіть не могла збагнути чому. «Теорія ймовірності та матстатистика» не самий складний предмет. Але одна нехороша людина зі старшого курсу повідала їм по секрету, як неймовірно суворо їх викладач приймає іспити, і вони з Машкою страшенно боялися завалити сесію. Самі себе накрутили, а здали все на «відмінно».

Після сесії батьки Маши відправили виснажених, вимотаних дівчат до моря на базу відпочинку, де директором був їхній друг, Микола Іванович. Більш дивного і чудернацького відпочинку у Дінки ще не було. Вони годинами плавали в морі і валялися на пляжі з ранку до вечора, оскільки дні тоді видалися похмурими і йти вдень з пляжу не було ніякої необхідності.

Маша читала «Три товариші» Ремарка, Дінка Ремарка не любила, а для себе книги принципово брати не стала. Вона всіляко заважала подружці читати, горланила пісні й бавилась. Людей майже не було, в зв'язку з початком сезону база була практично порожньою, а море тихим і теплим.

Микола Іванович щовечора заходив поцікавитися, куди дівчата збираються сьогодні ввечері і нагадував про повернення до двадцяти трьох нуль-нуль, але отримував незмінну відповідь, що нікуди, хіба що прогуляються уздовж моря. Він йшов, спантеличено зморщивши лоб і лише повернувшись в місто, Машка з'ясувала, що виявляється, Миколі Івановичу було дано таємний наказ доглядати за ними у разі, якщо їм прийде в голову вдаритися в загул. Той підійшов до справи дуже відповідально, прагнув виконати покладені на нього обов'язки дуеньї і щиро засмучувався, що дівчата не дають ніякої можливості проявити тверду волю.

А їм нікуди ходити не хотілося. Хотілося саме такого безцільного проведення часу, до того ж їм ніколи не було нудно одне з одним. Тільки ось з якої радості це раптом так цікаво Максу? Хіба що рота не роззявив, слухаючи Машку.

Вона стримано попрощалася з ним на порозі бібліотеки, Максим націлився слідом, але без пропуску в читальний зал не пускала сувора літня бібліотекарка, а ніякого пропуску у Доміна, звісно, не було. Дінка помахала йому, намагаючись тримати дистанцію, і перша потягнула на себе масивні двері.

Та Домін і не наполягав, він значно тепліше попрощався з Машкою. Дивина, Дінка за весь цей місяць стільки не розмовляла з Максом, скільки ті двоє за останні півгодини. З Дінкою він вважав за краще собачитися або з'ясовувати відносини, ну то нехай і котиться собі куди подалі…

Вони з Машею довго вибирали літературу, потім стільки ж чекали, поки цю літературу принесуть. А після зайняли дальній столик з м'якими кріслами, влаштувалися зручніше і взялись до роботи. Дінка так занурилася в світ розрахунків економічної доцільності діяльності підприємства, що прийшла до тями лише тоді, коли побачила усміхненого в усі тридцять два зуби Доміна, який наближався до них по проходу. І знову їй здалося, що вона бачить, як тріскається і осипається невидима оболонка з безпристрасного, незворушного Горця.

— Скучили? Я вам їжу привіз, — він поставив на стіл пакет з теплими сирними кексами.

— Як тебе сюди пустили? — здивовано кліпала очима Дінка, — і тут же не можна їсти.

Домін змовницьки підморгнув їй, підсунув крісло ближче і сів майже впритул до Дінки.